Вітаємо з днем народження кінознавця Сергія Тримбача!
17.09.2024
Сергій Борденюк
голова НСКУ
Національна спілка кінематографістів України щиросердно вітає з Днем народження Сергія Васильовича Тримбача - знакову особистість українського кіно й Спілки протягом багатьох десятиліть, науковця, творця, керманича!
Ви, Маестро, любите кіно, а кіно любить Вас!
І ми доєднуємось, поздоровляючи з прекрасною подією: любимо, шануємо, вчимося, захоплюємося, діємо!
Здоров’я й наснаги, Сергію Васильовичу, для подальших звершень та такої жаданої перемоги!
https://www.facebook.com/profile.php?id=100005493780055
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
І ВП'ЄТЬ СЕЙ ДЕНЬ НАДХОДИТЬ...
День народження називається. Не тільки мій - 17 вересня народився улюблений письменник Михайло Коцюбинський і визначний художник Микола Глущенко. Тіні незабутніх предків. А я ще під сонцем бойовим маршем маршрутую, попри вік свій дідівський. Сподіваюсь дожити до того дня, як понесе з України у синєє море кров ворожу, як зійде сонце в промитій вранішньою росою країні, і ми, діти наші й онуки, усі постануть до нового життя в оновленім краю.
Господи, невже це станеться? Десь із рік тому я брав участь в телепрограмі, у фіналі якої (мене попередили) мало бути запитання: що ви робитимете у День перемоги? Питання так було і поставлено, але відповісти на нього я не зміг: з мене потекли сльози, надзусиллями я їх стримував. Потім щось таки промимрив. Добре, що це був запис програми, а не прямий ефір… Тепер я розумію, чому мій батько, Василь Павлович, на дух не приймав те, що віднедавна називають «побєдобєсієм». Бо День Перемоги над ворогом – це день плачу великого за убієнними, які й зробили можливою ту Перемогу. Радість буде, звичайно, але передусім розуміння, що стількох людей убито, покалічено, вигнано на чужину, зроблено сиротами…
Довженко писав, що народжуваність в Україні увійде в норму тільки 1950 року. Саме тоді я й народився. Хоча той же Довженко свідчив: у тогочасних пологових будинках тільки у двох з десяти народжуваних дітей були законні батьки, решта народжувались поза шлюбом. Мені пощастило, я мав і матір, і батька, і родичів повний комплект… Господи, стільки горя пережив наш народ, і от нова ординська потолоч топче українську землю. Витримаємо й це, і воскреснемо до нового життя.
Дякую матері й батькові, бабусям і дідусям, всім, хто підживлював мій дух і тіло, аби вони росли-проізростали. Дякую дружині моїй, Тетяні, синові Андрію і онукові Микиті, усьому моєму славному роду – нехай не буде йому переводу!
Дякую моїм колегам – і в кінематографі, і в мистецтвознавчій науці, які завжди були добрими до мене, за рідкісними винятками. Нині чемпіоном доброти є для мене фантастичний видавець Леонід Фінберг, попри те, що йому непросто діставати-вибивати з мене тексти книжок. Але він це робить, спасибі йому, нині ось на виході із «Духу й літери» моя книжка про Довженка…
А в моєму рідному Інституті мистецтвознавства, фольклористики і етнології імені Максима Рильського теж грядуть серйозні праці, колективні, зокрема перший том «Історії українського кіно» (другий і третій уже побачили світ, хоча і малими тиражами), а також Довженківський енциклопедичний словник, том 2.
Хочеться думати, що я романтик за своїм світоглядом. Коцюбинський писав, що романтик це той, хто перебільшує добрі начала в людях; перебільшує, і тим самим активує ті начала – в людях і в самому собі. Так воно і є, думаю я, і вкотре заходжуюсь будити в собі приховані історії, образи (Образи, не обрАзи) і почуття.
З новим мною, пані і панове! Будьмо!!