ПАМ’ЯТАТИМЕМО…
16.09.2024
Одеське відділення Національної спілки кінематографістів України
Недільним ранком 15 вересня, після тривалої та тяжкої хвороби, відійшов у засвіти легендарний кінооператор Леонід БУРЛАКА.
Він народився в Одесі у жовтні 1938 року і, як справжній одесит, впродовж всього життя залишав рідне місто лише тоді, коли виїжджав – чи то на навчання, чи то у кіноекспедиції. З дитинства захопився фотографією – і знімав, знімав, знімав… спочатку – світлини, потім – фільми. Вісімнадцятирічним вже працював на телебаченні – освітлювачем, асистентом оператора, оператором. А з 1961 року, ще до закінчення ВДІКу – на кіностудії. І ще через два роки, коли разом з дипломом вишу одержав фантастичну для будь-кого іншого пропозицію творчої роботи на «Мосфільмі» - відмовився жорстко й лаконічно:
- Ні. Моє місто – Одеса.
Його ім’я – в титрах фільмів, які не лише знали всі за минулих часів, але й пам’ятають та багаторазово переглядають сьогодні, коли минули десятки років. Одна «Ера милосердя» («Місто зустрічі змінити не можна») чого варта… А «Вірність», що принесла її творцям та студії приз Венеційського МКФ… А «Прошавай» та «Поїзд у далекий серпень»…
Чотири десятки прокатних стрічок, два десятки телевізійних – такий доробок зазначено у творчій картці оператора-постановника, Леоніда Бурлаки.
І ще – режисерський досвід.
І ще – чималі плани, наперекір далеко не найкращим обставинам часу.
Вдома – дружина, відомий режисер телебачення.
Онук Ігор Іванько, став кінематографістом, вже теж має власне ім’я у кіноспільноті і створив власну стрічку про уславленого дідуся - "Крихка пам'ять".
Що й казати: вистачало визнання та авторитету серед колег, пошани друзів та любові глядачів, домашнього тепла - у заслуженого діяча мистецтв України, кавалера державних та фахових нагород, впродовж 55 років поспіль члена Національної спілки кінематографістів України та багаторічного члена Правління Одеського відділення НСКУ Леоніда Бурлаки.
І вже він не лише сам знімав фільми, а й про нього стрічки створюють - поряд із згаданою роботою онука, ось ще одна: https://www.facebook.com/watch/?v=2132217597084737
Та, на жаль, чого не вистачало останніми роками – так то здоров’я…
Але пам’ять наша – вона нікуди не дінеться. І доки ми живі – вона з нами. Як і фільми. Як і роки співпраці та десятиліття щирої дружби з Леонідом Антоновичем…
Прощання - на Одеській кіностудії у вівторок, 17 вересня, о 12.00.
Правління Одеського відділення НСКУ
трейлер "Крихка пам'ять"
https://www.youtube.com/watch?v=jaF6s1cJIZA
Фільмографія
Оператор-постановник:
«Молодожон» (1963, співавт.)
«Вірність» (1965, співавт.) — призи МКФ (Венеція, 1965) та ВКФ (Київ, 1966)
«Прощавай» (1966)
«Вулиці говорять» (1967, т/ф) «
Окрема думка» (1967)
«Ескізи» (1969, т/ф)
«Поїзд у далекий серпень» (1971)
«Мушкетери 4 „А“» (1972)
«Посилка для Світлани» (1974)
«Прямую своїм курсом» (1974)
«Хлоп’ята їхали на фронт» (1975) - приз 5-го РКФ дитячих і юнацьких фільмів (Київ, 1976)
«Чарівне коло» (1976, 2 серії)
«Солдатки» (1977)
«Місце зустрічі змінити не можна» (1979, 5 серій)
«Золоті черевички» (1981)
«Взяти живим» (1982, 3 серії)
«Двоє в пісках» (1984)
«Поки не випав сніг...» (1984)
«В одне єдине життя» (1986)
«Топінамбури» (1987)
«На своїй землі» (1987)
«Спадкоємниця Ніки» (1988, у співавт.)
«Павутиння» (1992)
«Він своє отримає» (1992)
«Тринь-бринь» (1994)
«Без нашийника» (1996) — приз «За найкращий фільм» V Відкритого фестивалю фільмів для дітей та юнацтва (Суми, 1996)
«Як коваль щастя шукав» (1999) та ін.
Режисер-постановник: «Ва-же-лі» (1990)