УЧОРА Я ПОДЗВОНИВ БОГДАНОВІ СТУПЦІ
28.08.2024
Sergiy Trymbach
НСКУ Українська кіноакадемія
Учора, в день його народження. Супроводжував Ірину Ступку-Батько (її відданість і любов до родини великого артиста є неймовірною) в одвідинах останнього пристанища Богдана Сильвестровича на Байковому цвинтарі. Органічною частиною надгробкової композиції є металеві дзвіночки, кожен з яких озивається своїм голосом. От я й подзвонив...
Стільки споминів зринуло, зартикулювалось. Передусім ті, що пов'язані з театральними роботами. Заходиш до артиста в його гримерку після вистави - завжди вражала його виснаженість. Маленьких ролей у нього не траплялось, а кілька годин на великій сцені перед сотнями глядачів, кожного з яких він забирав у своє серце, кожного магнетизував і чарував... Великий талант, але ж і величезна працездатність, щоденна робота душі. Яка дозволяла йому до останнього рости і вдосконалюватись...
Дорогий Богдане Сильвестровичу, вітаю! Таке відчуття, що Ви на відстані от сього магічного дзвінка побіля Вас. Світ не ділиться на живих і мертвих, хто живий - той живий і про живе дбати продовжує. Ви це й робите... До наступного дзвінка!