МИСТЕЦТВО ЖИТИ В КІНО
22.07.2024
Одеське відділення Національної спілки кінематографістів України
15 липня 1974 року прийшла працювати на Одеську кіностудію молода і напрочуд симпатична дівчина з вишівським дипломом журналістки. Звали її Мариною.
Зарахували її до об’єднання, де створювали фільми короткого метру – на замовлення підприємств, міністерств та відомств, туристичних компаній, тощо – і були ті фільми хронікально- документальними, науково-популярними, техніко-пропагандистськими, навчальними. Адже екран завжди надавав такі можливості будь-кому наочно переконатися у чому завгодно, що не використовувати подібну нагоду було б, принаймні, смішно. От і почала Марина завзято знайомитись з професійним кіновиробництвом. Саме з реальної поточної практики у ньому почала знайомство.
А згодом…
Згодом стали з’являтися в її, вже члена студійної сценарно-редакційної колегії, творчій картці - назви повнометражних ігрових фільмів: одні тільки «Пригоди Петрова і Васєчкина», «Золоті черевички», «Комбати», «Любочка» «Вище за райдугу», «В пошуках капітана Гранта», «В’язень замку Іф» з цього переліку тут чого варті! Навички редактора помітити свіжим оком якість деталі, вчасно підказати їх режисерові, не кажучи вже про вміння знаходити з режисерами спільну мову та переконувати їх у разі необхідності – це у Марини, вже Марини Леонідівни, було і є донині, як то зветься, «від Бога». Та і як інакше, якщо чоловік її сам був режисером! Із вродженими талантом та завзятістю наприкінці вісімдесятих зайнялась вона взагалі новою справою – організацією фестивального руху на чорноморських теренах. І коли саме Одеса стала колискою легендарного «Золотого Дюка»-1988, то, разом із чоловіками - «батьками» того чудового дійства, пліч-о-пліч була і жінка-«матір» його, Марина Багрій-Шахматова. Недивно, що незабаром вона увійшла до складу нашої творчої співдружності, швидко стала членом її Правління – і не лише Одеського відділення, де її обрали заступницею Голови, але й центрального Правління Національної спілки кінематографістів України.
Не полишаючи впродовж багатьох років також своєї журналістської діяльності на телебаченні, встигає Марина Леонідівна опікуватись питаннями соціальної допомоги колегам та напрочуд швидко та результативно вирішувати їх навіть у, здавалося б, неможливих обставинах. А на засіданнях Правлінь ОО НСКУ і НСКУ неодмінно пропонує все нові і нові заходи, участь у найрізноманітніших соціальних проектах, фестивалях, тошо – і приймає на власні плечі цей почесний, але такий важкий тягар. Ледве-ледве, скажімо, провели в Одесі Параджанівські дні, головним двигуном яких була вона, а на черзі – урочистості до ювілейних дат Кіри Муратової та Валентина Козачкова… …Ні, досить. Ми-то знаємо, що Марина Багрій-Шахматова не любить багатослів’я та занадто гучних дифірамбів на свою адресу…
Тому – просто щиро, від душі, поздоровляємо нашу дорогу колегу та подругу зі славетним піввіковим служінням кіномистецтву і… категорично вимагаємо: так тримати і подалі!
І, зрозуміло ж – Перемоги та здоров’я! Здоров’я та перемоги!
Правління Одеського відділення НСКУ