ПРОЩАННЯ...
19.06.2024
Коли йде з життя дуже літня людина, на її похорон, частіше за все, збирається не дуже багато людей. Родичи, знайомі, друзі поважного віку... Це і логічно, і сумно одночасно. Життя швидкоплинне і поступово рідшають ряди тих, хто багато років йшов поруч.
Тим ціннішим є присутність на прощанні зовсім молодих людей, які відчувають щиру вдячність за те, що небіжчик був в їхньому житті і за те, що зробив для кожного з них. За те, що одного разу допоміг поглянути на себе очима критика, а іншого підтримав тоді, коли інші тебе не зрозуміли. Мудрість вчителя залишається в душах та підсвідомості учнів назавжди і дає свої плоди, один з яких зветься Вдячність.
Вчора в Будинку кіно, а потім на Байковому кладовищі кіноспільнота та рідні прощалися з кінорежисером та педагогом Георгієм Яковичем Шкляревським.
Щирі спогади сина – теж режисера Володимира Шкляревського, колег, друзів та учнів додав до портрету покійного багато нових, важливих штрихів і перед присутніми ніби розгорнулося довге його життя, наповнене творчими пошуками, реалізованими задумами, нагородами, відзнаками, любов’ю до тієї єдиної, що пішла в засвіти кілька років тому, а ще - щирим бажанням поділитися з молодими, сміливими та талановитими Натхненням, яким благословив його Господь на довгому життєвому шляху…
Спочивайте з миром, дорогий Георгій Якович…
Валерія Іваненко.
Фотографії
https://www.facebook.com/photo?fbid=868040075365730&set=pcb.868041025365635