ОБЛИЧЧЯ ВІЙНИ.
14.04.2024
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Обличчя війни це терор, в буквальному сенсі (від французького terreur) страх і жах. Сатанинські сили сіють передусім саме це - страх, який від невизначеності. Бо ж ніхто не знає, що буде вже за годину. Мудрі люди намагаються полишити межі тієї невизначеності - даремно, вона їх наздожене, хай і трохи пізніше…
Чи не найзнаковіший образ того всепоглинаючого страху - картина норвежця Едварда Мунка «КРИК» (1893). Написаної за два десятиліття до Першої світової війни. Сам художник оповів про це так: йшов він із друзями, був тихий спокійний вечір. Зненацька небо спалахнуло кривавами фарбами. Мунк був на мосту, він притулився до його перил, почуваючи страшну втому. То було передвістя великої біди і буди (від «будити») - від самої природи. Першою назвою картини, німецькою, так і титулувалось: Der Schrei der Natur («Крик природи»).
Символічно, що Мунк знаходився на мосту. Ось і ми нині - на тому ж мості. Тільки нічого кривавого у природі - цвіте усе достроково і пахне тим цвітом. Одначе ж пригадаймо - так було і у квітні чорнобильського 1986-го…
95 років тому, 25 лютого 1929-го, на екранах України з’явився фільм «Арсенал» Олександра Довженка. У ньому постали страшні лики війни, Першої світової. Один із найстрашніших епізодів - газова атака і німецький солдат (в цій ролі акторський геній Амвросій Бучма), який божеволіє від смертельного газового сморіду (на фото).
А одна із найвідоміших робіт Сальвадора Далі, «ОБЛИЧЧЯ ВІЙНИ» написана уже під час Другої світової, у 1940-1941 роках. Тлом жаху є пустеля - саме такою і хочуть бачити Україну і світ рашисти.
Нині атакують не газами - ракетами й іншими літаючими приладами. За походженням - з жахливих народних казок, які я залюбки слухав в дитинстві, і казок екранних, де стільки жахітних пророцтв. Враження, що інстинкт самозбереження полишив людство.
Ми знову на мосту, який поєднує епохи. Небо, поки що символічне, кривавиться потворним усміхом. Ми всі тут - хто ближче до омріяної земної тверді, хто далі. Якщо міст рухне, не порятується ніхто. Може, ця проста думка і порятує людство, порятує Україну? Хоча надій з кожним днем усе менше.