ЗАЯВА ПРЕДСТАВНИКІВ КІНОСПІЛЬНОТИ УКРАЇНИ
16.02.2024
2023 року Національна спілка кінематографістів України висунула на здобуття Національної премії імені Тараса Шевченка фільм «Памфір» кінорежисера Дмитра Сухолиткого-Собчука. Ця картина здобула чи не абсолютне визнання української кіноспільноти (перемога у більшості номінацій Національної кінопремії «Золота дзиґа»), та прихильність з боку критиків (у процесі голосування у Національній премії «Кіноколо»). Так само потужно визнала «Памфір» міжнародна кіноспільнота, про що свідчить участь в одній із чільних програм Каннського кінофестивалю, перемога в кількох інших міжнародних кінофорумах, і на додачу родзинка: британське видання «The Guardian» внесло українську кінострічку до переліку найкращих фільмів світового кіносезону 2023 року. І це далеко не все, що становить позитивну історію фільму і що стимулювало спілчан висунути картину Сухолиткого-Собчука на здобуття найвищої в Україні відзнаки за мистецький труд.
«Памфір» вбирає в себе традиції українського міфопоетичного кіно, великою мірою пов’язаної з культурою Буковини (у фільмі цей зв’язок реалізується передусім через обряд Маланки, який полюбляв й інший буковинець, актор і режисер Іван Миколайчук). Так само традиційно високою є і культура екранної пластики, екранного наповнення і нюансування. Традиції вітчизняної міфопоетики поєднано з установками іншого кіно, кіно сильної епіки, вибудуваної на історії суперпотужних персонажів. Ця магнетична ментальність виявляється насправді близькою українським традиціям епосу і ліроепосу.
Тож фільм Сухолиткого-Собчука випрозорює і употужнює як глибинні традиції національної культури, так і екзистенційні, сутнісні проблеми сучасного українського буття. Буття трагічного, на краю. Це Україна, що живе, від 2014 року, за умов прямої збройної агресії російської федерації, агресії, яка триває століттями й незрідка підтримується внутрішнім ворогом. Ворог той, і про це теж фільм «Памфір», діє суголосно з рашистським агресором: нищить простір свободи - людини, нації загалом. Одначе ж саме цей твір режисера дарує надію на переможну еволюцію народу, який щораз відновлюється у битві за своє історичне існування…
Одначе сталося так, що після того, як один із конкурентів «Памфіра» не пройшов далі першого преміального туру (одразу скажемо: нам це рішення Шевченківського комітету видається помилковим), прихильники фільму, який мусив зійти з дистанції, і його автор розгорнули, сказати б, доволі потужну пропагандистську кампанію з метою дискредитації кінострічки «Памфір» і його режисера. Було використано соціальні мережі задля консолідації прихильників фільму-опонента під нібито патріотичними гаслами, у контексті яких «Памфір» кваліфікувався його недругами як такий, що орієнтує українців на поразку. Попри те, що це є не більше ніж фальсифікацією.
Не доводиться сумніватись у щирості захисників кінострічки «Тарас. Повернення» (а йдеться про неї), але ця щирість трансформувалась, по відношенню до «Памфіра», у вульгарну методу обпльовування і дискредитації мистецького твору, який інтерпретували і примітивізували у найгірших традиціях недавнього минулого.
У підсумку Шевченківська премія у номінації «Кіномистецтво» не отримала переможця. Попри те, що серед претендентів був «Памфір», кінотвір світового мистецького рівня. Суспільству надіслано неправдиве сповіщення: нібито нині в українському кіно відсутні фільми, заряджені високими художніми ідеями, наснажені потужною громадянською енергетикою. Це сталося за умов, коли масове суспільство (не плутати із суспільством громадянським!) продемонструвало усі свої сумнівні «переваги», зокрема уміння консолідовано тиснути на інституції, державні та громадські. Інституції, покликанням яких, зокрема, є відбір справді якісних культурних текстів, ствердження нових значущих імен. Виявляється, що були б бажання й азарт - і митець стає беззахисним перед фанатами інших імен і витворів. Традиційна змагальність підмінюється брутальною кампанією по дискредитації, знавіснілістю найгіршого калібру.
Успішність цієї кампанії - украй тривожний симптом. Нам видається, слід осмислити те, що сталося, і внести певні корективи у стратегію і тактику селекції культурних текстів в Україні, захисту ідеалів високої культури від профанних проявів так званої демократизації. .
Національна спілка кінематографістів України
Національна академія мистецтв України
Українська кіноакадемія
Спілка кінокритиків України