ПОЛЯК, ЩО СТАВ ПРОВІДНИКОМ УКРАЇНСЬКОЇ СПРАВИ
14.02.2024
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
15 лютого, четвер, Блакитна вітальня, 17.00
Діалоги з істориком ІГОРЕМ ГИРИЧЕМ. Бесіда шоста
. Вплив інтелектуалів на українську історію. ВОЛОДИМИР АНТОНОВИЧ.
Діалогічність забезпечують Сергій Тримбач та інші учасники зібрання
Початок о 17 годині
У січні минуло 190 літ від дня народження ВОЛОДИМИРА АНТОНОВИЧА (6 [18] січня 1834, Махнівка Махнівського повіту Київської губернії — 8 [21] березня 1908, Київ) — український історик, археолог, етнограф, археограф, професор Київського університету (з 1878), член-кореспондент Російської АН (з 1901); співорганізатор Київської громади, член Київського товариства старожитностей і мистецтв. Народився у родині зубожілих, безземельних польських шляхтичів. Під час навчання в Київському ун-ті входив у таємну організацію польської молоді — Тройницьку спілку.
У 1861 році приєднався до так званих «хлопоманів» (народницько-культуриницька течія). Один з організаторів Київської громади, очолює в ній «хлопоманський» гурток, члени якого вважали, що український народ має право на своє національне відродження. Сам Антонович згадував на сторінках «Украинськой жизни» 1913 року про свою і його товаришів духовну ситуацію:
Нам здавалося, що ми зуміємо поволі навернути ґміну (себто громаду) на українство. Але довелося тієї думки зректися. З одного боку, ворожнеча з шляхтою ставила нас дуже в трудну позицію, з другого боку, з року 1860-го почала серед польського суспільства розвиватися конспірація, що приготовляла повстання…».
Ще в студентські роки Антонович читав козацькі рукописи, твори Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Аполлона Скальковського, етнографічні збірки, які вплинули на його життєву та наукову орієнтацію.
У студентській корпорації, що, в основному, складалася з польської молоді, наприкінці 50-х років XIX століття Антонович висловлює думку про те, що дивно жити в краю, не знаючи ні його історії, ні людей. Щоб побачити народ, яким він є, Антонович з товаришами на канікулах подорожує по Волині, Поділлю, Холмщиною, Київщиною, Катеринославщиною, Херсонщиною.
Себто йдеться про історію етнічного поляка, який зробив свій вибір і став політичним українцем. Щоби він сказав, дізнавшись про лекції «історика» пуцьки-пуцьковського про українців як «неіснуючу націю»?
У другій половині 1890-х років Володимир Антонович разом із відомим письменником і громадським діячем Олександром Кониським заснував всеукраїнську політичну організацію, що мала об'єднати українців усієї Російської імперії. 1897 року відбувся установчий з'їзд цієї організації, до якої 1901 року приєдналася й київська «Громада». Сама організація проіснувала до її перетворення 1904 року на «Українську демократичну партію».
Останні роки життя Володимир Антонович працював у Ватиканському архіві, де знаходив багато матеріалів з історії України, збирав документальні відомості для історико-географічного словника України (залишився невиданим), продовжував активно займатися археологічними дослідженнями. За рік до смерті почав диктувати Дмитрові Дорошенку (згодом відомому українському історикові) автобіографічні «Спомини».
(текст не є авторським, з інформаційних джерел).
Цікава постать Антоновича у викладі історика ІГОРЯ ГИРИЧА, який має неймовірний талант оповідача (попередні зустрічі з ним у Будинку кіно довели це більш ніж красномовно).
Запрошую усіх бажаючих. Вхід вільний