ДАВАЙТЕ ЖИТИ ДОВГО…
28.01.2024
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Це я, два дні тому, разом з театральними режисерами - Іваном Уривським і Давидом Петросяном. Після щемного вечора пам’яті Олега Вергеліса (1967-2022), театрального критика, телеведучого, арт-діяча і навіть актора (брав участь у виставі Ростислава Держипільського «Модильяні»). І Петросян, і Уривський говорили про критика і той вплив, котрого зазнали в роки спілкування з людиною, для якої театр був світом справжнього Буття!
Дивлячись на фото, зроблене у фойє Будинку кіно, я мимоволі подумав ось про що. Уривському - 33 роки, а він уже знаменитість, постановник, автор понад двадцяти вистав, серед яких «Тіні забутих предків», «Лимерівна», «Калігула», «Перехресні стежки», «Камінний господар», «Конотопська відьма»… Те саме можна сказати про Петросяна, якому 32 роки, серед його вистав «Буна», «Земля», «Крум», «Цар Едіп», «Процес»…
Коли скласти роки обох режисерів вийде 65. У мене одного набігло вже 73. А за відчуттями - ніби 35, не більше. Олег Вергеліс пішов від нас позаминулорічного вересня - у 55.
Ні, давайте жити довго. Хороші, славні, талановиті люди повинні жити не менше ста літ, а далі - ще стільки ж. Попри війни і пошесті всілякі, попри лихих людей…
Уривський запросив мене на «Конотопську відьму» в Театрі імені Івана Франка, щоправда не дав жодних гарантій на квиточок (пробиватимусь через підземні ходи і виходи; а раптом знайду який; до відьми на побачення, як не як).
Петросян запросив на виставу «Процес», за Францом Кафкою - в Драмтеатрі на Подолі. Квиток пообіцяв твердо. Дякую, Давиде, прийду обов’язково!