САЯТ-НОВА І ЙОГО НОВІ ГЛЯДАЧІ
23.01.2024
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Учора, 22 січня, в Будинку кіно показали фільм Сергія Параджанова «САЯТ-НОВА», в авторській версії (як відомо, є неавторська, скоректована Сергієм Юткевичем, дістала назву «Колір граната»). Картину мали показувати в Синій залі БК (170 місць), одначе довелось переходити до Червоної зали (670 місць) - глядачів виявилось набагато більше, аніж очікувалось. Що важливо - це глядачі віком від 18 до 30 років (а вони тепер і складають основу публіки, яка заповнює зали БК). Себто у Параджанова (а нині ми відзначаємо його 100-літній ювілей) оприявлюється новий глядач - той самий, якого він не мав раніше.
Презентував витвір Параджанова режисер, актор, кінознавець Станіслав Сукненко (це його програма «Невідомий Параджанов», наступна, до речі, 29 січня). Важливі доповнення було зроблено режисером і поетом Станіславом Чернілевським (Поет про Поета!). Фільм (в україномовній версії, зробленій зусиллями гурту «Шмальгаузен», переклад С.Сукненка) було поставлено Параджановим на кіностудії «Вірменфільм» 1968 року. Опісля феноменального успіху «Тіней забутих предків» режисер мав знімати «Київські фрески» (1966), одначе начальство тодішнє доволі швидко злякалось і зйомки заборонило . Збереглися акторські проби, які виглядають нині як доволі цілісний твір - за мистецькою методою, котру й було зреалізовано у «Саят-Нова»: зйомка статичною камерою, насиченість кадру візуальною інформацією, незрідка символічного змісту. Непростий для сприйняття кінотекст - але ж стільки насолоди він дарує!
Саят-Нова - видатний поет, що писав трьома мовами: вірменською, азербайджанською, грузинською, це псевдонім Арутю́на Саядя́на (Հարություն Սայադյան) (1712—1795). Його дитинство і юність минули в Тифлісі (як і у Параджанова). Власне оповідь не про перебіг зовнішніх подій, це аж ніяк не переповідка біографії поета як такої (те, що в кіно називають Байопіком), це відтворення внутрішнього світу митця. Те, чого прагнув Параджанов і у «Київських фресках» (його чільний персонаж - кінорежисер), а пізніше у сценарії «Інтермеццо», за однойменною новелою Михайла Коцюбинського (так само постановку не дозволили), а потому і в «Сповіді» (зйомка зупинилась опісля першого знімального дня, режисер був уже важко хворим)…
Опісля перегляду відбулася доволі тривала дискусія, з коментарями Сукненка, Чернілевського (він ще й озвучив кілька віршів Саят-Нови в українських перекладах), глядачів.
Наступний вечір в циклі авторства С.Сукненка «Невідомий Параджанов» відбудеться 29 січня, у понеділок, в Синій залі Будинку кіно (початок о 17.30). Покажуть фільм племінника великого режисера Георгія Параджанова «Я помер в дитинстві…» (2004). Обіцяно, окрім всього, коментарі кінокритика Людмили Лємєшевої (а це гарантія блискучої, яскравої й особистісної аналітики!).
Ну а 31 січня, у середу, в Синій залі Презентація книжки "Сценарії Сергія Параджанова. З коментарями фахівців". Видавництво "Дух і літера", упорядник Юрій Морозов.
Початок о 17.00.
На фото Кадри з фільму «Саят-Нова», у головних ролях Софіко Чіаурелі, Вілен Галустян, Георгій Гегечкорі; глядачі у Червоній залі Будинку кіно.