«РЕЖИСЕР - ЦЕ КОЛУМБ. ВІН ХОЧЕ ВІДКРИТИ АМЕРИКУ, А ВСЯ КОМАНДА ХОЧЕ ДОДОМУ…»
22.01.2024
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
ФЕДЕРІКО ФЕЛЛІНІ (20 січня 1920, Ріміні - 31 жовтня 1993, Рим) - маг кіно, народжений посеред зими - італійської, щоправда. Й одразу по закінченні Першої світової війни - яка усе ще триває, у різний спосіб і під різними номерами. З настанням епохи технічного прогресу люди повернули собі звірину подобу і сумнівну радість бити ближніх по головах - тільки тепер уже не дерев’яними чи металевими мечами, а бомбами і ракетами з оскверненних небес…
Як може протистояти тому озвірінню художник? Намагатись - як це робили митці ще на початку ХХ століття - осягнути навколишній світ і ділитись добутим знанням в ім’я подальшого завоювання світу? Та ж ні, щось воно погано виходить, хоча у кожному митцеві бродить Колумбовий інстинкт. То може краще покинути одкривати гамерики і спробувати відкрити, заново, в людині людину?
Своє колумбове пізнавальне око Фелліні й обернув у себе, такий собі доцентровий рух, який - у повоєнні десятиліття - захопив багатьох. І який, таке враження, вичах на сьогодні; натомість постав відцентровий, у напрямку периферій. Де в ролі магів - путьки-путіни та їх обслуга, які активують звірячі інстинкти, де славлять тих, «хто звіром став», де «замість сонетів і октав» (Павло Тичина) - віршоманія війни, «мистецтво війни».
«Кожний,-стверджував Фелліні,- живе у своєму вигаданому світі, одначе більшість людей цього не розуміє. Ніхто не знає справжнього світу. Кожний називає Істиною свої особисті фантазії. Я відрізняюсь тим, що знаю: живу у світі мріянь. Мені це подобається, і я не терплю, коли мені в цьому заважають. Фантазії - єдина реальність».
Так, і «Художник є посередником між його фантазією та іншим світом». Біда, коли художника женуть з його законного місця і там опиняється щось звіроподібне, чия фантазія - вигнати усіх з печер і катакомб у чисте поле і там нещадно лупцювати оружжям, яке виє утробно, подзенькує заупокійно…
Цю біду і маємо нині. Верніть Художнику його роль на сцені життя, у театрі та кіно Життя! А звірям людської подоби - їхні печери, танці перед огнем і кіно, у вигляді тіней на стінах.