СКАРБ МИНУЛИХ ЧАСІВ
19.01.2024
Ярослав Лупій
кінорежисер, член Правління НСКУ
Знадобилось понад півстоліття років для очищення душі і тіла Сергія Параджанова. Влада вчинила над ним жорстоке свавілля. Зняти судимість з генія минулого століття могли в будь який час і будь хто з Президентів вже нової, незалежної, не совкової України. Не буду перераховувати їхніх імен. Всі і кожен окремо. Але зась, не судилось. Колоси держави, як знаємо, завжди зліплені зі страху, пересторог та сумнівів. Не до митців…Життя творця, художника?.. Лиш мить…
Ось і сьогодні, в сотий день від народження Параджанова з’їхались до Києва в Будинок кіно сотні гостей. І найпершими, з вранішньою зорею прибули трембітарі з Гуцульщини. Місто спало. З порогу заревіли трембіти, розбудивши киян. Повідчинялись вікна.
«На життя чи на смерть волають трембіти?»
З банеру у вікні майже з пітьми виринає окрилений Параджанов: такий усміхнений, лукавий, неначе з уяви, чи з якогось дитячого, фантастичного, макавричного сну. Глузує над всіма.
А на дворі війна.
У вщерть переповненому Червоному залі ніде яблуку впасти, показують відреставровану копію «Тіней забутих предків». Іванкова маска Смерті, Марічка, Палійчуки, Гутенюки, здиблені червоні коні і жорстока бартка Гутенюка. Нам являється якийсь предковічний дошекспірівський образ раю і пекла, добра і зла, червоного і чорного, світла й тіні, чаклунів та мольфарів. Неначе з туманної далечини проступають звуки рубаючої сокири і ледь чутної, незнайомої говірки, що нагадує поодинокі слова і мелодії забутого Богом закутка давньої української житності. Ромео і Джульєта? Ні, це древніший світ, жорстокий світ.
Це світ, створений Сергієм Параджановим.
І він мій.
9 січня 2024 р.