В Будинку кіно відбулась Презентація поетичної збірки Іллі Чернілевського - поета, музиканта, воїна - "Я птах між тенет"
17.11.2023
Галина Дацюк
"Слово Просвіти"
В Будинку кіно відбулась Презентація поетичної збірки Іллі Чернілевського - поета, музиканта, воїна - "Я птах між тенет". Книжку задумали батьки Іллі Ольга та Станіслав Чернілевські (і підтримали друзі) щоб продовжити, бодай у слові, життя сина, який загинув від рук окупанта, захищаючи Україну, 6 травня 2022.
Вперше велика добірка віршів була надрукована, вже після загибелі Іллі, у "Слові Просвіти" і викликала неабиякий резонанс. Вони склали основу видання. Ілля був унікальною людиною, творчою особистістю, інтелектуалом, музикантом, мудрим не за роками чоловіком, прекрасним другом, душею компанії, закоханим і коханим, чесним, справедливим, відважним і неповторним - розповідали мама Ольга Чернілевська, тато Станіслав Чернілевський, бабуся Валентина Борисенко, побратим Микола, автор вступної статті Sergiy Trymbach , режисерка Olga Samolevska , письменниця Любов Голота , режисер Михайло Іллєнко, ілюстраторка Анна Філей, актори, друзі і подруги, вчителька з його рідної школи. Від імені Національної спілки кінематографістів України висловив своє співчуття голова Спілки Сергій Борденюк.
Пригадували, читали вірші Іллі, демонстрували документальний фільм з Іллею в кадрах - відкривався материк 30-літнього юнака, який віддав своє яскраве життя життя за нас. І кожен присутній почувався боржником перед цим унікальним життям, що залишилося в степу неоплаканим... І обіймав Поета серцем, ніжністю і пекучою сльозою.
Проте книжка Іллі Чернілевського, видана родиною, - це не про сльозу, а про безсмертя. Про самопосвяту мами і тата, які віднайшли в собі сили в и ж и т и заради полеглого сина. Щоб сказати світові, ким він був і є. Їхня прекрасна дитина, їхній хлопчик.
Дякуємо, дорогі, і обіймаємо. Світла пам'ять Поетові і Герою Іллі Чернілевському. Не пригадую чуттєвішої презентації...
Ти чуєш, як об'єднує нас дар?
Ти чуєш, що вже скоро перший сніг?
Я вмів розшифрувати календар,
коли читати навіть ще не міг.
Мій шлях легкий,
бо зморшки знято з вуст,
в мені безодня звуків промовля -
як фініш в русі лижника, де спуск
став крапкою крізь неба окуляр.
(Ілля Чернілевський, 2019).