Віталій Зимовець, якого пам’ятаємо
09.11.2023
Віталій Андрійович Зимовець (нар. 3 червня 1939 р. Остер, Чернігівська область, УРСР — 9 листопада 2018, Київ, Україна) — радянський і український кінооператор. Заслужений діяч мистецтв України (2003). Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2016)
https://uk.wikipedia.org/wiki/Зимовець_Віталій_Андрійович
Лариса Брюховецька
2020 рік
Минув рік, відколи пішов від нас Віталій Зимовець. Світ, і насамперед світ кіно, збіднів. Це була людина, створена для професії кінооператора, яка зробила багато доброго, адже це його очима ми бачимо на екрані заборонену історію України. 9 листопада в Будинку кіно відбувся вечір пам’яті, організований його рідними – дружиною Тамарою та сином Романом. Вела захід акторка Лідія Чащина. Згадували колеги-режисери, кінооператори, а також його учні. Дві з половиною години промайнули як одна мить – інакше й не могло бути, тому що Віталій Андрійович залишив у душах людей, які з ним спілкувалися, дуже теплі спомини. Камертоном вечора став фільм, змонтований Вірою Шаєвич, де в контексті яскравих фрагментів його фільмів – «Сліпий дощ», «Бумбараш», «Пропала грамота», «Дорога на Січ», «Нескорений», «Залізна сотня», «Владика Андрей» – говорив тільки Віталій Андрійович. У заповненій Синій залі не було тих, хто цих фільмів не бачив, але фрагменти, об’єднані ім’ям оператора, сприймаються по-особливому. З інтересом сприймались робочі моменти – хтось зафіксував їх під час знімань «Залізної сотні», й Зимовця за камерою, на майданчику. Багато фотографій, поєднаних з його розповідями (а він був пречудовим оповідачем, не випадково його так любили студенти, не відчуваючи вікової різниці), дали цікавий портрет Майстра. Власне, фільм так і назвали.
Далі:
http://archive-ktm.ukma.edu.ua/show_content.php?id=2419
Прес-служба НСКУ