Лист Національної спілки кінематографістів України Прем’єр-міністру України ШМИГАЛЮ Д.А.
01.11.2023
01 листопада 2023 року № 135
Прем’єр-міністру України ШМИГАЛЮ Д.А.
Копія: Віце-прем'єр-міністру з питань
європейської та євроатлантичної інтеграції України
СТЕФАНІШИНІЙ О.В.
Т.в.о. Міністра культури та
інформаційної політики України
КАРАНДЄЄВУ Р.В.
Шановний Денисе Анатолійовичу!
Цього тижня на засіданні Кабінету Міністрів України планується розгляд питання щодо схвалення Стратегії розвитку кіно в Україні на період до 2027 року та затвердження операційного плану з її реалізації. Тієї самої Стратегії, яку розробник, Держкіно України, довго і ретельно приховував від громадськості, а коли текст було усе ж оприлюднено, його зміст викликав рішучий протест кінематографічної спільноти.
Зокрема, Національна спілка кінематографістів України у своєму зверненні до Прем’єр-міністра України і Держкіно України, датованому 31 липня 2023 року, надала докладні пояснення щодо причин несприйняття так званого проєкту Стратегії. Якоїсь реакції з боку розробників, Держкіно, помічено не було.
Тим дивніше було дізнатися із "Звіту про громадське обговорення "Стратегії…", наданому Держкіно, що таке обговорення нібито відбулося. Називаються організації, які взяли участь у такому обговоренні: Національна спілка кінематографістів, Довженко-центр, Громадська рада Держкіно та ін. Насправді усі ми, практично одностайно, висловились проти запропонованого проєкту Стратегії і закликали розпочати роботу над справді важливим документом практично "з нуля".
Зацитуємо лист НСКУ від 31 липня 2023 р. до Кабінету Міністрів та Держкіно: "Ці та інші особливості запропонованого документу говорять про те, що проєкт Стратегії належить відкликати. Спілка кінематографістів готова включитись до роботи над принципово новим проєктом Стратегії розвитку аудіовізуальних мистецтв (саме так, йдеться про ансамбль нових технологій і креативних індустрій), який базуватиметься на аналізі тих видозмін і глобальних трансформацій, які визначають сучасну картину соціокультурного поступу. Звісно, до роботи над Стратегією слід залучити як лідерів кіноспільноти, так і громадські організації та наукові інституції".
Практично жодної реакції на критику з боку кінематографічної спільноти не було спостережено. Тепер ми дізнаємось, від керівництва Держкіно України, що то й було "обговорення". Хоча подібний формат, як відомо, передбачає діалогічну форму спілкування зацікавлених сторін. Попри критику скільки-небудь принципових змін проєкт Стратегії у версії Держкіно України так і не зазнав. Мусимо констатувати: Уряд України, по суті справи, вводиться в оману.
Пане Прем’єр-Міністре, мусимо констатувати, уже повторно: запропонований текст Проєкту не відповідає навіть заявленій меті (не кажучи вже про відсутність цілого спектру цільових орієнтирів) і у такому вигляді не може бути основою для подальшої роботи і удосконалення тексту – удосконалювати і розвивати, власне, нічого. Наполягаємо, знов-таки, на відкликанні запропонованого проєкту Стратегії, визнанні незадовільною роботу його анонімних авторів.
На нашу думку, Кабінет Міністрів України має доручити відповідним урядовим інституціям розробити нову редакцію Стратегії, з урахуванням складних кризових процесів, у яких опинилася кіногалузь через тривалі, упродовж останніх чотирьох років, тектонічні виклики – як для України, так і для усього світу.
Підставою такого рішення є ряд особливостей тексту проєкту Стратегії, а саме:
- автори Стратегії не виказують жодного уявлення про контекст, світовий і національний, в якому функціонують системи аудіовізульних мистецтв; враження, що йдеться про кінематограф, котрий існує у вакуумі, поза яким немає жодних візій і жодних співмірних і суголосних видів діяльності;
- понад те, кіномистецтво - якщо вірити авторам проєкту – жодним чином не вписано навіть у контекстуальні зв’язки з іншими секторами національної культури, передусім в частині її креативних індустрій; - відтак у проєкті Стратегії не йдеться і про ринки споживання створеного аудіовізуального продукту з метою задоволення різновекторних потреб аудиторії. Загалом мета Стратегії сформульована таким чином, що виглядає, у підсумку, як не дуже спритне жонглювання однотипними сенсами, котрі не відповідають завданню системного підходу;
- серед інших цільових орієнтирів (їх важко назвати "стратегічними", оскільки йдеться про ситуативне підсилення певних позицій кіноіндустрії, на кшталт "забезпечення захисту прав інвесторів сфери кіно"), названо і розвиток спроможності вітчизняних продюсерів залучати іноземні інвестиції та виходити на глобальний ринок, здійснюючи дистрибуцію фільмів. Одначе ця теза виглядає нічим не підкріпленою декларацією, оскільки не артикульовано жодних уявлень про зміни, яких зазнав і зазнає світовий кіноринок, під тиском глобальних трансформацій, з розвитком нових технологій включно;
- так само нічим не аргументовано тезу про "незадовільний стан збереження національної кінематографічної спадщини та консолідації фільмових колекцій";
- жодних аргументацій немає і в розділі тексту, де йдеться про шляхи реалізації стратегічних цілей: до прикладу, стверджується необхідність "зменшення дефіциту професіоналів на всіх ланках виробничого процесу, особливо тих, які мають досвід роботи з міжнародними проектами", одначе ця теза так само не має жодного конкретного опертя;
- натомість конкретика є присутньою там, де йдеться про врегулювання питань щодо кількості фільмів (за кожним видом та жанром), а також загального хронометражу серіалів, які виробляються за рахунок державних коштів; до прикладу, телевізійних серіалів, виробництво яких підтримуватиметься державою, буде "не менше 600 годин на рік" – телевізійне лобі у сферах державного керівництва у черговий раз демонструє свою силу і впливовість);
- плутаною і слабко аргументованою виглядає і та частина проєкту Стратегії, де йдеться про підвищення ефективності та оптимізацію діяльності державних підприємств у сфері кінематографії;
- позбавлений економічного, комерційного та соціально-культурного обґрунтування заявлений намір стосовно сфери кіноархівної діяльності. Йдеться про Державний фонд фільмів України, який де-факто створений і успішно функціонує –це Національний центр Олександра Довженка;
- загалом інструменти реалізації стратегічних цілей (передбачені завдання) у переважній більшості не є конкретними та дієвими, а головне, надто спрощені (до псевдокрасивих гасел) та урізані, що вочевидь не дає підстав очікувати їх досягнення.
Висновок є, на наш погляд, очевидним: запропонований проєкт Стратегії розвитку кіно до 2027 року у такому вигляді не може бути предметом розгляду Кабінетом Міністрів України. Натомість його слід відкликати та доручити розробку відповідної Стратегії іншим виконавцям – фаховим і відповідальним.
З повагою,
Заступник голови НСКУ
Сергій ТРИМБАЧ