Наталя Соболева:І буде те, що має бути…
08.07.2023
Наталя Соболєва
НСКУ, Кіноспільнота
У такий же спекотний день 8 липня, тільки у 2014 році, я діставала штик-ножі для батальйону Азов, який 9-го мав їхати на фронт, але раптом до мене зайшла Таисия Мельник з Ivan Sergijenko. Ми обговорили все, що тільки можна було і «договорились» до того, що вирішили не просто віддати ці ножі, а зробити перфоманс, адже Тася - майстер цієї справи і гріхом було б упускати таку можливість. Іван знайшов атмосферну музику, я зняла в Кінопанорамі сеанс якогось французького фільму, азовців запросили заїхати перед довгою дорогою до кінотеатру. І…почалося дійство.
Тася йшла по ручкам крісел у великій залі, її висвітлював промінь світла. Вона була у довгій, простій білій сукні з животом вагітної жінки, який вона підтримувала, як це роблять більшість майбутніх матерів, вже охороняючи своє дитя. Через деякий час глядачі почали подавати їй руки, щоб допомогти йти, над кріслами з’явився ліс рук, які підтримували Тасю, яка ніби летіла. Вона дійшла до першого ряду, тихесенько зійшла за допомогою азовців і почала свій танець кохання і смерті. Вона кружляла і розмотувала свій «живіт», в якому з’явились ножі. Ними вона почала розрізати свою білу сукню, яка поступово перетворювалась на бинти. А ножі все продовжували з’являтись «з живота». Бинтами з сукні вона замотувала рукоятки ножів, зв’язуючи їх по троє, в якісь страшні «букети» та роздавала хлопцям, які були заворожені цією дією. «Вагітна» штик-ножами молода жінка вручала своє життя в руки азовців та благословляла їх на перемогу.
Тоді було все інакше. Кияни спокійно засинали у своїх ліжках, втім, як і жителі багатьох міст, більшість людей мене не розуміла, коли я починала казати про війну. Майже всі азовці, яких ми всі, разом з глядачами, провели до автобусу рейсом Київ-донецькі степи, не повернулись додому. Тася більше не робить перфоманси. Івана Сергієнка вже немає на цій землі. Кінопанораму вбито. Я продовжую її життя в Кіноспільнота. Війні немає ні кінця ні краю. Середина літа, а на душі зима. Але весь час крізь сірі хмари, в яких начебто немає просвітку, все ж таки проривається віра, надія, любов і просте розуміння, що треба робити свою справу і буде те, що має бути…
https://www.facebook.com/natala.soboleva
Армійський Ножовий Бій - Армейский ножевой бой - Army Knife Fighting