І КРАПКА В БАЛАДІ ОТІЙ - СЛЬОЗА
21.06.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
19 червня, 5-та річниця по смерті ІВАНА ДРАЧА. Він заповів поховати себе у рідних Теліженцях, мав підстави вважати, що там "ніколи я не помру". Бо там душа його в суголоссі з небом і землею, та й поруч витає душа сина, Максима. Убитого сина - хіба можна забути, як, проводжаючи Івана Федоровича додому, з Будинку кіно, несподівано для самого себе запитав його про сина: правда?.. Господи, як то було все пережити?
А ще сьогодні чомусь пригадав оповідь Драчеву, як несли вони із Сергієм Параджановим трембіту - з площі Перемоги, де жив кінорежисер і химерник, на Печерські пагорби, в театр імені Івана Франка (там вечір був, ювілей Михайла Коцюбинського). Несли, хоча ж її можна було розділити на кілька частин і під'їхати тролейбусом. Тільки ж тоді не було б свята і того святошестя вуличного... І Параджанов, і Драч любили у місті вулиці, майдани і площі, любили простір - тільки він перемагав скутість життя серед цегли і каменю.
Далі:
https://www.facebook.com/photo/?fbid=24003445982587969&set=a.1036455943046965