ВИДИХИ ОДНОГО ВЕЧОРА у БУДИНКУ КІНО
29.04.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська Кіноакадемія
Важкий, трагічний день п'ятниці, який почався з інформації про загибель українців, дітей і дорослих. Із сліз... З відвідання, далі, лікарні, де лікується, після операції, моя найближча, найрідніша людина, і де я бачив воїнів, поранених, але з дивовижно просвітленими, у чомусь іконописними обличчями... Ну, так є.
Потому побував уже в поліклініці, у своєї сімейної лікарки, - мої мандри лікарями й лабораторіями тривають. Позавчора я пережив навіть щось на зразок операції, під загальним наркозом... 45 хвилин сну на операційному столі і - о диво - уже за 20 хвилин потому я спокійно чимчикував вулицями, з якимось особливим почуттям вбираючи в себе прочищене дощиком повітря... І пригадуючи вислів-вигук моєї бабусі, Марії Семенівни: "Мужчина, та вас іще й довбнею не доб'єш!".
А увечері пішов до Будинку кіно, аби побачити Василя Шкляра - не тільки знаного письменника, а ще й мого університетського однокурсника. Побачив і поговорив, і фільм "Чорний ворон" передивився ще раз, за Василевим романом, у режисурі Тараса Ткаченка і з Тарасом Цимбалюком у головній ролі... Василь - як здорово і як потужно говорив, а вже коли зачитав, по пам'яті, фрагмент роману - потуга надзвичайна!
Сьогодні ж, у п'ятницю, попрацювавши над текстом для книги про Сергія Параджанова (готується така і в тім беру участь), поїхав до Будинку кіно. Зустрівся із знаменитим кобзарем, лірником Василем Нечепою, який десь за місяць матиме концерт в БК (це ще таємниця, але концерт відбудеться, неодмінно).
Потому модерував зустріч, у Блакитній вітальні (зібралась суперова публіка!) з відомим істориком ІГОРЕМ ГИРИЧЕМ - йшлося про вплив інтелектуалів на українську історію.Героєм оповіді був Михайло Грушевський. Те, що оповідав Ігор, було чимось надзвичайним - правда. Однак про це - у наступному пості...
Вечір на тім не скінчився. З чудовим кінооператором Сергієм Борденюком ми спершу одвідали (тут же, в Будинку кіно) фотовиставку, героїнею якої є прекрасне жіноче тіло, в обрамленні стихій міського космосу), а потому приземлились у кав'ярні Будинку кіно. Я вітав Сергія з днем його народження (позавчора це було). А ще й річниця смерті Сергійового батька... І за кілька днів так само річниця смерті Миколи Мащенка, з яким Сергій зняв чимало фільмів... О, стільки спогадів про тих, хто пішов і повсякчас повертається...
У кав'ярні багато молодих людей, усі вони якісь зосереджені і... такі юні. Ми піднімаємось із Сергієм нагору, до Червоної зали, де застаємо фінал поетичного вечора Сергія Жадана і Тетяни Власової під назвою "Видихи і цитати".
Глядачі віку мого онука... Який я старий, ледь не подумав я, але подумати не встиг. Заходимо за куліси і спостерігаємо, як Жадана вітають прихильники і прихильниці. І ми з Борденюком туди ж, тим більше, що ми знайомі... Три Сергії, один із них, Борденюк, робить знімку нас із Жаданом (на інших фото він же і публіка, що прийшла у БК).
Ну, все ніби. Одначе ж нас прихоплює Кирило, який керує не тільки кав'ярнею, але й самим молодіжним духом Будинку кіно. Він запрошує до бару, де частує, на доріженьку, якимось доволі старовинним бренді...
І навіщо я про все це так докладно написав? Сам не знаю. Мабуть для того, щоби сказати: ми живі, ми, українці. Ми переможемо всі біди, війни і болячки. Трьохсотлітня війна з рашистською гімперією добігає кінця. Хоча буде ще ой як важко і ой як непросто.
Ми є. Ми тут. Приходьте в Будинок кіно - тут відроджується життя. Життя людей, життя Кіно, якому ніколи не буде переводу! Ну правда, не буде - ніколи... Я люблю цих людей і це життя. І це теж правда.