«ВСЯКА ХМАРА В БЕРЕЗНІ - ЛЮБОВ…»
12.03.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
У Березні 1929-го були такі ж самі хмари, як і нині: віщували любов. Про це свідчить вірш МАЙКА ЙОГАНСЕНА (1895-1937), одного із «найграйливіших» (Соломія Павличко) українських письменників доби Українського відродження.
Майк був людиною найширшого гуманітарного горизонту - писав поезію і прозу, перекладав, витворював серйозні наукові тексти. Спільно з Юрієм Тютюнником написав сценарій фільму «Звенигора» (1928), поставленого Олександром Довженком та сценарій «Марево землі» (не був поставлений, не зберігся). Разом з Миколою Хвильовим та Остапом Вишнею – сценарій оперети "Мікадо» (поставлена в театрі "Березіль" 1927 за творами А.Салівана та В.Гілберта). Лесь Курбас вважав цю постановку важливою, передусім з огляду на необхідність створення національної оперети…
Йогансена було заарештовано 18 серпня 1937 у Харкові. 27 жовтня його розстріляно у тюрмі НКВС у Києві.
Березневий вірш «ЛЮБОВ» читайте нижче. Він про добре відому кожній людині весняну почуттєву повінь. Коли увесь світ, кожна його деталь - від трамваю, що прошумів-пробризкав мимо, до хмарин небесних - асоціюються з Нею / Ним. І всі стежинки ведуть до неї, до її дверей, які є утаємниченими, у які подзвонити - над силу. Бо Любов - це завжди грандіозний спротив Долі, спротив, який не здолати…
І тут у вірші доволі несподіваний поворот: «Із старих англійських книг Повиходили на вулицю романи». Романи, що приплинули до нас із Заходу... Себто на зміну образам природи і міських аксесуарів приходять книжні образи і образки. А там - любові неміряно, серед романтичних «просторів і прерій». Сюжети, які вписались, угніздились в душу - не тільки як культурна пам’ять, а й як техніка почуттєвих дій.
Досвід отих вичитаних і пророблених фантазійно дій і вінчає вірш: ліричний герой прийде до своєї дівчини і скаже ясно: Івнінг, Інно, «чи не підеш ти зі мною в кіно?». О, скільки разів ми пропонували дівчатам отой похід в кіно! А власне - похід у глибину почуттів, в Любов як подвиг, як звершення душі!
Майк Йогансен був ученою людиною і водночас знався на таких простих речах, як людські почуття…
ЛЮБОВ
В березні міліціонер свистав,
У воді шумів трамвай і плавав
Межи рейок вечір і не знав,
Як уранці народяться трави.
Стала хмара у вікні – агов,
Агов, хмаро, підожди хвилину.
Всяка хмара в березні – любов,
І від мене і до неї лине.
Всяка вулиця веде до тих дверей,
Де я не посмію подзвонити.
За водою вечір плив до неї,
І за неї хвилювався вітер.
Я ж стояв в калюжі, мов в огні,
Коливались тротуари п’яні,
Із старих англійських книг
Повиходили на вулицю романи.
І сідлали коні і вели
За Гурон, за Мічіган, за Ері;
Соколиним оком вечір плив
У простори пам’яті і прерій.
Гей, як кречет, міліціонер свистав,
У траві гримів трамвай, і марив
В березні поет і забував,
Що в калюжах загасали хмари.
Що він так і не посміє увійти
І сказати ясно: івнінг, Інно,
Чи не хочете, чи хочеш ти…
Чи не підеш ти зі мною в кіно?
1929