ЛЕСЬ КУРБАС, КІНО І КУРБАЛЕСІЯ
26.02.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Лесь Курбас (25.02. 1887 -м. Самбір, нині Львів. обл. – 03. 11. 1937, урочище Сандормох побл. м. Медвеж’єгорськ, Карелія, РФ ) - розстріляне серце Українського Відродження. Непроминущим є внесок Курбаса не тільки в театр, а й в українське кіно. На кіностудії Всеукр. фотокіноупр. (Одеса) за власними сценаріями поставив фільми «Макдональд», «Вендетта» (обидва – 1924), «Арсенальці» (1925). У виставі «Джиммі Гіґґінс» (1923, за Е. Синклером) знято спец. фільм із головним персонажем вистави (у ролі Джиммі Амвросій Бучма), фільм, який є складовою спектаклю, виводячи на екран акторські крупні плани, додаючи експресії сценічній дії за рахунок можливостей кіномонтажу. Саме в ті роки остаточно ствердилась курбасівська теорія «образного перетворення».
Сама поетика театральних вистав Курбаса незрідка сприймалася крізь призму суто пластичних мистецтв, з кінематографом включно. “Наші новатори,- писав, до прикладу, Панас Саксаганський у 1923,- забувають, що пластика, грація рухів і живописність поз – приналежність опери та балету, а в драмі найважливішим є виконання. “Гайдамаки” Курбаса – це лубок, який згодився б хіба що для кіно! Протягом всієї п’єси жодного слова, жодного монологу, від якого забилося б моє серце, постало дибом волосся, вирвалося із грудей тяжке зітхання, навернулися на очі сльози!” (за кн. “Лесь Курбас. Статьи и воспоминания, с. 286). Курбалесія, словом.
Кіно подано як знак примітивного наїву, необробленого “високою” культурою фольклорного матеріалу (лубок). Насправді кіно мало й іншу змістову компоненту – наближення до максимальної життєподібності. І саме на правах останнього до театральних вистав включалися невеликі кінематографічні стрічки. У «Джиммі Хіггінсі» реалізовано принцип рваного і аритмічного монтажу епізодів, коли дія протягом однієї хвилини могла поперемінно відбуватися на різних майданчиках або спалахувати одночасно «тут і там”, чим досягався особливий ефект достовірності. Введення екрана посилювало його ще більше.
“У виставі Курбаса химерно поєдналися “диктатура факту” і елементи ігрового кіно: ігровий фільм, відзнятий з Бучмою в ролі Джиммі, прочитувався глядачем як хронікальне свідчення, посилюючи психологічну достовірність того, що відбувалося” (Нелли Корниенко. Театральная эстетика Курбаса).
І все ж частіше кіно сприймалося і використовувалося як щось лубочне, “індустріальний фольклор” (Корній Чуковський). У 1920-ті це й приваблювало – належало віднайти контакт з масовою аудиторією, заговорити її мовою. У сатиричній кінострічці “Вендета” Курбас стилізував жанр лубка, у його гротескному вимірі. Предметом пародії стала відома кінофеєрія Ж.Мельєса “Курка із золотими яйцями”. Режисер відсилав глядача до звичного культурного коду ярмаркового видовища, в контексті якого сприймалося тогочасне кіно.
Кіно у сфері всієї культури ще перебувало у статусі маргінала, у парадоксальній зв’язці з авангардними мистецькими течіями, вони разом прагнули експансії, аби потрапити до центру культури. Цей процес в Україні перервали з максимальною жорстокістю. Лесь Курбас став однією із жертв тотальних репресій... Нищили саму Культуру українську, саме серце українське. Прагнуть це робити досі - і зі сторони сусіда-ршиста, і, почасти, але з дивовижною послідовністю, і з середини. Доля Курбаса є трагічним нагадуванням про це...
На фото: Лесь Курбас; вистава "Джиммі Гіггінс" (з відкритих джерел)