ПОКИ ДЕРЖКІНО НІБИТО УКРАЇНИ ВОЮЄ З ДОВЖЕНКО-ЦЕНТРОМ І З УКРАЇНСЬКИМ КІНЕМАТОГРАФОМ В ЦІЛОМУ…
18.02.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Російський кінобізнес продовжує нарощувати свої позиції - і в Україні так само. Про це Dennis Ivanov з Берлінського кінофестивалю.
Денис поїхав, а я до Берліна не дістався (родинні обставини), на жаль. У кількох фестивальних програмах українські фільми. Берлінале привітав Володимир Зеленський. Який, зокрема, подякував фестивалю за те, що у Берлін «не допущені інституції і персони, які підтримують Кремль, та фільми, зняті за підтримки Росії. Ми цінуємо це і вдячні за це. Це правда важливо. Це не формальність – це справедливість. Ми вдячні за підтримку України, увагу до України, солідарність з Україною".
Все добре ніби. Одначе ж є інші сюжети й інший кут сприйняття.
«Стояв сьогодні,- пише Денис на своїй сторінці у ФБ,- в черзі на кіноринковий показ. Половина з цієї черги – це російські дистриб’ютори. Жодного українського дистриб‘ютора поки не зустрів.
На зустрічах французькі, німецькі, британські і американські компанії розказують, що деякі російські бізнеси досі впевнено купують у них права не тільки на російський ринок, а й на територію України.
Пояснюють це тим, що:
1) У росіян досі є філіал/постійний партнер в Україні,
2) Російські дистриб‘ютори – проти війни (звісно, хто ж з нормальних людей за вбивства?), а українцям вони таким чином «допомагають».
3) Це насправді українська компанія, що купує права в тому числі на територію колишнього СРСР, із Росією включно.
Російські бізнеси швидко адаптувалися. Перереєстрували свої українські активи на зіц-прєдсєдатєлєй Фунтів, і тепер це "патріотичні українські" компанії або росіяни продовжують працювати через фірми-прокладки на Кіпрі, в США, Британії, Канаді, Латвії.
В результаті частина незалежних міжнародних хітів в Україні насправді належить російському кінобізнесу. Більше того, активно ведуться перемовини (і зараз навіть підписуються контракти) «на весь колишній СРСР» щодо проектів 2024-2025 років.
Міжнародні сейлз-агенти перед моральною дилемою. З тих пір, як з російського кіноринку пішли американські мейджори – Disney, Fox, Paramount, Sony і т.д., навіть французьке кіно з середнім потенціалом збирає досить великі гроші. Продюсери вимагають від сейлзів грошей, щоб профінансувати свої стрічки. А росія – великий ринок. І «культура поза політикою». А тут ще й давні партнери з росії, путіна не підтримують, і з українцями у них наче все норм. Всі – російські компанії, українські колаборанти і самі сейлзи - наче задоволені. Профіт!
ДержКіно України разом з девелоперами зараз дуже зайняті ліквідацією Довженко-Центр : Dovzhenko Centre, продовженням повноважень кишенькової Ради з державної підтримки кінематографії всупереч закону і вириванням мізків при здачі фільмів українським продюсерам. Немає часу розбиратися з дрібницями.
Тож я спробую пояснити на пальцях. Якщо росія - великий ринок, то він крім дивідендів генерує ще й податки в російський бюджет. Ці податки у вигляді ракет летять українцям на голову. Ці податки у вигляді кулі вбивають вашого друга. І ці податки озоброюють злочинців і садистів, які прийшли в Україну нас знищувати.
Шановні колеги, українські дистриб‘ютори - думаю, що ви себе в цьому пості впізнаєте;). Кіноринок тільки почався. Я тут поки нікого не тегаю – раптом це я шось «не так зрозумів». Але якщо стрічки, що продані на цьому Берлінале російським компаніям з‘являться від вашого імені в Україні, я зроблю все, щоб ви і ваші релізи стали популярними!
Закінчуйте своє колаборанство, або п……. з українського ринку» (Dennis Ivanov)
Триває Берлінале. Триває облога Довженко-центру. Держкіно, вкупі зі своїми кукловодами, ну просто нічим більше зайнятись на полі кінематографічному. Навіщо? Там руzzкій мір, там рашкою пахне - то і нехай. А українське кіно знову, уже вкотре, не потрібне нібито державним мужам. Так ведеться ще від початку 1990-х… За незначними винятками. Триває Берлінале. Триває облога Довженко-центру. Держкіно, вкупі зі своїми кукловодами, ну просто нічим більше зайнятись на полі кінематографічному. Навіщо? Там руzzкій мір, там рашкою пахне - то і нехай. А українське кіно знову, уже вкотре, не потрібне нібито державним мужам. Так ведеться ще від початку 1990-х… За незначними винятками.