ДЕМОКРАТІЯ ЦЕ МАСКА, ЯКУ НАДІВАЮТЬ ПРАВИТЕЛІ, ПЕРШ НІЖ З’ЯВИТИСЬ НА ПОЛІТИЧНІЙ СЦЕНІ
11.02.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
4 дні тому, 6 лютого, ми відсвяткували перемогу Олени Гончарук, яку конкурсна комісія визнала переможцем у боротьбі за посаду гендиректора Довженко-центру (він же національний кіноархів).
Хоча перемога з насторогою - тепер м’яч на половині поля, де випасається влада. А для неї, як показує досвід, ні правил доброчесності, ні законів не існує. Усе вирішують хотєлкі можновладців. Хотєлкі, помножені на їх приватні, незрідка, інтереси…
Одначе давайте поміркуємо, а що таке, власне, є демократією і, відповідно, демократичною державою? Скажете, давно вже все це відомо. З античних часів. Платон, скажімо, розрізняв кілька типів владарювання. Демократія, себто правління народу, - лише один із таких.
А які ж інші, за тим же Платоном? Пригадаймо. Це тимократія — владарювання благородних воїнів; олігархія — правління знатних родів; тиранія — правління тирана. З часом ця типологія поповнилась бюрократією — владою чиновників; охлократією — владою натовпу; партократією — владою однопартійної номенклатури; плутократією - владою багатих людей; бандократією — зрощенням влади з криміналітетом; клептократією - владою, мета якої неконтрольована ніким крадіжка коштів, передусім бюджетних…
Типологія не вичерпна, але на що одразу звертаєш увагу: у недавньому ХХ столітті уся ця типологія була представлена у повному обсязі - на теренах Російської імперії, потому СССР, потому й України як незалежної держави. Не тільки тут, звичайно, але ж ми про своє, те, що випробували на власних тілесах і душах.
Так, строкатість велика - очі врізнобіч біжать-вистрибують. Тільки де ви бачили, щоби апарат якої-небудь держави ідентифікував себе із бандократією чи плутократією, скажімо? Та ж ні, усе покривається (чи прикривається) поняттям Демократії, усі клянуться, заледве не на Біблії (а іноді саме на ній), бути вірним народу, діяти в його інтересах. Навіть коли це влада Північної Кореї.
Відомо, що Конституція СРСР 1936 року була найдемократичнішою у світі (куди там Гамериці?), але ж насправді мали диктатуру, і аж ніяк не пролетаріату, не народу в цілому. Хоча з кожного паркану на нас дивились гасла, що славили народ і його «непорушний союз» із партією, богом якої були масовий терор і нищення всього, що не вкладалось у прокрустове ложе партійних догм.
А як у новітній Україні, нібито Незалежній від усіх тих вичовгів і вивихів минулого століття? Наче ж усе ОК, оскільки в Конституції оновленої держави записали, що «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ». Єдиним!
А що маємо? Де народ і де влада? За Леоніда Кравчука ще прозирав якийсь народ, бо ж це він виборов нову державу, а відтак і нових-старих чиновників благословив. Тільки усе це було більше схоже на охлократію, в якій натовп проштовхував уперед свої інстинкти… Не склалось, бо криміналітет, так само новий, посунув уперед свої інстинкти - і все почало виглядати як бандократія [...]
Історія з Оленою Гончарук і Довженко-центром неспростовно свідчить: якою б не була держава і як би артистично вона не мімікрувала, які б маски не надівала (а чи й обходилась без них), ступінь демократичності залежить не від чиновництва. Від кого ж тоді? Та від нас, від кожного з нас. Чимала кількість інтелектуалів, правда, одкрещується - я, мовляв, поза політикою, політична сцена надто загижена, обов’язково вступиш у чиєсь багно-лайно.
Та усе ж, давайте засвоїмо просте правило: СТУПІНЬ ДЕМОКРАТИЧНОСТІ ДЕРЖАВИ ВИМІРЮЄТЬСЯ СТУПІННЮ ВІДВАГИ СУСПІЛЬСТВА, ЙОГО ГОТОВНІСТЮ БОРОТИСЯ ЗА СВОЇ ПРАВА. Тільки так. Усі інші варіанти призводять до старого, як світ, очікування: Ось прієдєт барін, барін нас рассудіт. Себто все упованіє на начхальника, чиновника - він бо знає, він бо вчений, він бо бачить на двадцять ходів уперед.
І наостанок зацитую Авраама Лінкольна, який говорив: «демократія — це влада народу, яка здійснюється народом в інтересах народу». Народ у нас є, що виявилось великим сюрпризом для рашистів, та й для всього світу, кажучи прямо. Інтереси народу так само присутні, а в чому вони полягають показує хід війни. Лишилось забезпечити владу народу…
Тому радіймо перемозі громади в ситуації з Довженко-центром. Виграно бій, не битву. Але ж це тривала війна, на виживання. Бій за кожен квадратний метр. Ще трохи, і ще - а там одкриється вже більший простір!
Повністю текст статті див. газета «День», 9 лютого 2023.
https://day.kyiv.ua/.../demokratiya-tse-maska-yaku...
На фото: давньогрецькі актори з масками...