ВЛАДА ПОВИННА ТРИМАТИ СВІЙ НАРІД «В СОСТОЯНИИ ПОСТОЯННОГО ИЗУМЛЕНИЯ»
06.02.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
ПИШУТЬСЯ НОВІ СТОРІНКИ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО КІНО…
В от сі хвилини, коли у Держкіно триває засідання конкурсної комісії щодо обрання гендиректора Довженко-центру. Сам Олександр Петрович любив комедії і кумедію, тонко помічав чиновницький маразм.
Одначе зацитую іншого класика, російського, Міхаіла Салтикова-Щедріна. Хоча б тому, що він точніше і предметніше, ізсередини-бо!, бачив особливості того Русскаго міра, який усе ще хочуть подарувати Україні како дєйствующую мАдєль. Коли хтось думає, що йдеться тільки про кремлядську публіку - той не бачить картинку в усій її повноті. Бо у нас є - недекларовані, звісно, - свої ентузіясти того Русскаго мірка. У Держкіно, скажімо. Тобто щоби адалжить у русскіх ту мадєль - і внєдріть бєспрєкословно.
Докази? Ось вам, іх много у Салтикова, він ними щедро ділиться вже скільки десятиліть (тому й Щедрін).
От ми все дивуємось витівкам держкіновським, одне дивакуватіше іншого. А все просто, все за расєйскіми лекалами-жахалами. Українці ж народ метикуватий - триста літ в гімноперії жили, дещо доперли і приперли у свою хатинку.
Про дивакуватість. Все просто, цитую Щедріна: «Российская власть должна держть свой народ в состоянии постоянного изумления». Ну, хто там каже, що очільниці Держкіна пані Кудерчук освіти не вистачає? Очєнь даже і очєнь вистачає - для того, щоби правіть народцем, у Європу как би продвінутом. Ш-шас, будєт вам Європа! Для того на людішек ізумлєніє і напускають, бо, ще одна цитата із класика: «Если на Святой Руси человек начнет удивляться, то он остолбенеет в удивлении, и так до смерти столбом и простоит».
Проста, як бачимо, але дуже ефективна тактика: щоби ми завмерли, в удівлєнії, та так і простояли усі роки, поки пані Кудерчук буде кудерчукувать і правити.
Ну, але ж пригадаємо город Глупов (героя «История одного города», того ж автора). Ним правили ого стільки «достойників»!
Та усьому є кінець - є і буде. Останнім градоначальником Глупова, як відомо, був нєзабвєнний Угрюм-Бурчеєв, котрий перебудував місто і перейменував його в Нєпрєклонск (як от се днями путіноїди Волгоград у Сталінград - врємєнно). Думав той Бурчєєв, що зносу йому не буде. Одначе ж діяльність його спровокувала появу «оно»:
«Оно пришло…
В эту торжественную минуту Угрюм-Бурчеев вдруг обернулся всем корпусом к оцепенелой толпе и ясным голосом произнёс:
— Придёт…
Но не успел он договорить, как раздался треск, и бывалый прохвост моментально исчез, словно растаял в воздухе. История прекратила течение своё».
Течія історії не безкінечна - особливо якщо її надто персоналізують і привласнюють. Хоча бачите, на місце Угрюмкі буркотливого може прийти Оно-Воно.
P.S. Півгодини тому відбулося голосування членів конкурсної комісії. За те, щоби гендиректором Довженко-центру стала Олена Гончарук проголосувало 6 осіб (!). За її конкурентку (від влади, від Держкіно, напевно так) на прізвище Водка - троє. Одначе радіти поки що рано - Кудерчук і компанія («бивалиє прохвости») неодмінно вигадають таблетку, ковтнувши яку ми знову «остолбєнєєм в удівлєніі». То лі ісчо будєт, ой-йо-йой.
На фото: ілюстрація до «Истории одного города».