КІНОРЕЖИСЕР ЗЛІПИВ СОБІ ЖІНКУ - ІЗ ТОГО, ЩО БУЛО…
04.01.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Зліпив за зразком, в ролі якого виступила суперзірка МАРЛЕН ДІТРІХ (в кінці грудня трапився її день народження). Погляньте на одне лишень її фото (нижній ряд, праворуч), аби зрозуміти: МАРЛЕН це те, що трохи пафосно називають ІКОНОЮ СТИЛЮ. Велика жінка це завжди великий стиль - по-іншому не складається. Ну а стильні явища і стильні персони піддаються наслідуванню, стилізації, а то й простому, без вигадок, копіюванню.
Кінорежисер Григорій Александров (справжнє прізвище Мормоненко), автор знаменитих радянських музичних комедій («Веселые ребята», «Волга-Волга», «Весна» та ін.), в кінці 1920-х працював у США, разом із Сергієм Ейзенштейном. Побували вони і в Голлівуді, який тримається не тільки на творенні і відтворенні жанрових колодок і колодочок, а й на обов’язковій прив’язці жанрових полотен до стильових, добряче унормованих, потоків.
За легендою Александрову дуже сподобалась Марлен Дітріх. Ба більше, він нібито навіть закохався в неї. Так чи інакше, але повернувшись в СРСР режисер заходився, по-перше, знімати фільми за вочевиль голівудськими лекалами. А, по-друге, взявши на головну роль в картину «Веселі хлоп’ята» доти нікому не відому Любов Орлову (працювала в театрі), він як справжній Пігмаліон заходився ліпити її і переліплювати. Взявши за зразок уже створений на той момент образ кінодіви, кінобогині Марлен Дітріх.
Справедливости ради треба сказати, що і Марлен мала свого Пігмаліона - німецького, а потому голлівудського режисера Джозефа фон Штерберга. Саме він і народив, у «Блакитному янголі» (1929), ту Дітріх, якою потому захоплювався весь світ. Далі у Дітріх були ще «Марокко», «Шанхайський експрес» та інші фільми, що продовжували міфологічну сюжетику акторки.
Різниця в тому, що Штернберг витворив сам, а Александров наслідував (талановито, але наслідував) зразки голівудської жанрово-стильової системи. І витворена ним Любов Орлова багато в чому була копією Марлен. Небездарною, звісно, але ж, але ж… Не раз зверталась увага, скажімо, на подібність деяких епізодів «Блакитного янгола» і «Цирку»…
В радянські часи - як і в нинішній путінській росії - було прийнято ганити Америку як носія зла взагалі і несмаку мистецького зокрема. На ділі ж незрідка захоплювались, брали напрокат, а то й просто наслідували чимало того, що було складовою американського стилю - в політиці, культурі, кіно, шоу-бізнесі.
Фотопаралелі: Марлен Дітріх і Любов Орлова, оригінал і копія