ЄВГЕНУ НИЩУКУ - 50
30.12.2022
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Нарешті, пане Євгене, і Ви досягли віку зрілості. Не піку поки що - зрілості... Вітаю і зичу Вам, акторові, політику, а нині воїну переможної зими й весни, натхнення бути, натхнення перемагати!
Справді, Євген нині у війську, на фронті. Його бойовий характер - не новина, усі пам’ятають, що саме він був голосом двох майданів. Стояв під кулями… Встояв. Встоїть і нині - як і вся Україна! Та все ж, Євгене, бережіть себе!
Раз чи два на місяць Євген приїздить до Києва, аби зіграти виставу - в театрі «Сузір’я», чи на легендарній франківській сцені. Він надає сценічному просторові романтичного виміру. І - поетичного! Недарма ж був він на сцені і Тарасом Шевченком, і Павлом Тичиною, і Миколою Вінграновським у виставі «Прекрасний звір у серці» (саме за неї отримав «Київську пектораль»). У франківців потужні, стильно огранені ролі у виставах «Момент кохання», «Три товариші» (ух, як ця вистава за романом Ремарка і роль Нищука резонують нині з тим, чим живе нині наша країна!), «Сірано де Бержерак», «Весілля Фігаро», «Украдене щастя».
У кіно в Нищука таких ролей немає, на жаль. Та й мало їх. Ну, ще не вечір. Звісно, у багатьох у пам’яті Євген Нищук - двічі міністр культури (у 2014-му та 2016-19 роках). Не все було гладко, одначе міністр був із тих, що вчаться, не бронзовіють, а навпаки - витримують критику і роблять із неї висновки. Скажімо, кіно за часів Нищукового урядування розвивалося, ще й як. Звісно, не тільки його заслуга, але підтримка з його боку була.
Це виявлялось і в тому, що Нищук був відкритим до спілкування, був доволі частим гостем кінематографістів, зокрема і кіностудії імені Довженка (саме цей момент і зафіксовано на фото). Там він тоді знімався, до речі, - в ролі Володимира Винниченка у фільмі «Таємний щоденник Симона Петлюри» Олеся Янчука. Близький, можна сказати, матеріал - митець і політик, урядовець, два в одному…
Утім, акторська професія робить звичною справою вживання в образи, парсуни персонажів з різних галактик і систем - від сонячних до приземлених, а то й нічних…
Словом, пане Євгене, чекаємо Вас з перемогою і перемогами! Які неодмінно трансформуються у нові ролі і нові образи! Лік до ста, літ до ста!!
На фото: Євген Нищук (в центрі), віце-прем'єр Павло Розенко (ліворуч). Ну, і я... Було колись. У 2016-му. А фото Юрія Гармаша.
29 грудня виповнюється 50 років актору театру і кіно, народному артисту України, "голосу" Майдану у 2004 і 2013-2014 рр., захиснику України в лавах ЗСУ - Євгену Нищуку
MiraStudia Модерна Україна
З початком повномасштабного вторгнення рашистів до України Євген Нищук став до лав захисників України. "У ті перші дні вступ до тероброни виявився ще тим квестом через величезну кількість охочих. А я чекати не хотів, і коли побачив, що формується добровольче формування "Вільна Україна", завзято до них долучився.", - розповідав Євген Нищук в інтерв'. УП. Він приїздить раз на місяць до Києва на день-два, щоб зіграти у виставі і поваертається до побратимів. Він каже, що акторів оберігають на полі бою: "Мої побратими кажуть: "Ми за тебе більше переживаємо, ніж за себе.".
Народився майбутній актор в Івано-Франківську. У дититстві мріяв стати футболістом, поки не отримав травму. У шкільні роки брав участь в різних культурних заходах, займався в театральній студії. "З дитинства ходжу до церкви. Пам’ятаю, мене бабуся ще зовсім малого брала із собою. Мені було важко висидіти всю Літургію, і я собі грався тихенько. Та все одно десь на підсвідомому рівні щось закарбовувалося. Вважаю, потім це веде тебе в житті. Коли мені вдається потрапити в неділю до храму, то наче знову народжуюся на світ. Там я маю час і можливість помолитися Богу за тих, кого нема, за здоров’я тих, хто є.", - Євген Нищук. Навчався Євген Нищук у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І.Карпенка-Карого. Ще навчаючись на першому курсі університету, знявся у фільмі Володимира Савельєва "Ізгой", де грав Борислав Брондуков. Як розповідав Євген Нищук, навіть ловити рибу поруч з таким актором, було навчанням.
Після закінчення вишу Євген Нищук грав у театрі "Ательє 16", в театрі поезії "Мушля". Брав участь в різних проектах, був "вільним художником". Працював у Київській академічній майстерні театрального мистецтва "Сузір'я", йому пощастило втілити образи Тараса Шевченка і Павла Тичини.
Євген Нищук був активним учасником Помаранчевої революції і революції Гідності. Як він розповідав, громадянська активність йому передалася генетично - його батьки завжди займали активну громадянську позицію.
"Коли проїжджаю Майданом, у мене все стискається всередині. Цей період життя мені ніколи не забути, а події тих днів мені й досі часто сняться.", - сказав Євген Нищук в одному з інтерв'ю.
У 2013 р. Євген Нищук отримав театральну нагороду "Київська пектораль", як найкращий виконавець чоловічої ролі в моновиставі "Прекрасний звір у серці". З 2015 р. - насцені уславленого столичного Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
Євген Нищук двічі був Міністром культури. "Спершу я дійсно злякався, коли мені запропонували очолити міністерство: "Як? Ні! Я не можу кинути професію". Але мене заспокоїли: "Будеш грати свої спектаклі, це не заборонено законом". Коли став міністром, то залишив тільки деякі театральні роботи.
Вагомим є внесок Євгена Нищука за час роботи на посаді міністра у міжнародне визнання країнами світу Голодомору в Україні, як злочину перед людством. Євген Нищук ініціював заборону в'їзду на територію України російським артистам, які висловлювалися в підтримку російської агресії. "У мистецтві не повинно бути цензури. Але в пропаганді - вона просто необхідна. Люди, які принижують гідність українців, - в Україні не потрібні.".
Євген Нищук є одним з провідних акторів театру, де грає яскраві ролі в багатьох виставах. Задіяний і в кіно. А ще займався дубляжем, був ( і ще буде) ведучим різних мистецьких і державних заходів, фестивалів, концертів.
"Ми зараз руйнуємо одну з останніх імперій на планеті Земля - Імперію Зла - росію. Їхня мета не в тому, щоб забрати певний шматок нашої території, ні - вони прагнуть знищити Україну. Це - геноцид українського народу і нашої держави. Це надзавдання, з яким вони йшли сюди. Але росіяни погано вчили історію, адже Україна, будучи доброзичливою, відкритою країною, у найвідповідальніші моменти здатна потужно об'єднуватися і запекло воювати за свою землю, родину і державу.", - Євген Нищук.
Многая літа!
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.