В БІЙ ІДУТЬ МОЛОДИМИ
14.12.2022
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Вони народились 12 грудня. ЛЕОНІД БИКОВ у 1928-му, а МИКОЛА МАЩЕНКО...
МАЩЕНКО навіть не скажу коли. Бо достеменно не знаю. Микола Павлович із своїми днями і роками народження поводився, як циган із сонцем (до речі, кажуть, циганська кров у ньому таки була). Його треба було вітати і 12 грудня, і рівно за місяць потому - 12 січня. Ну, про роки не варто було й запитувати - Мащенко, наллявши у вашу чарку коньяку, пускався в далекі спогади, з яких виходило, що "врут календари", бо ж насправді він значно молодший. І вкупі з коньяком (а поганим він не частував) усі його розповіді сприймалися як чиста і нелукава правда. А ВІН І СПРАВДІ ЛИШАВСЯ МОЛОДИМ, до самого травневого відльоту у 2013-му. 13-му, так.
У ЛЕОНІДА БИКОВА з цифрами ігор не було. Різні вони були люди. Різні, а товаришували, зі студентської лави - Мащенко закінчив Харківський театральний (акторський факультет) 1950-го, Биков - на рік пізніше. Жили в одній кімнаті, навіть спали іноді "валетом". Та й народились обидва на Донбасі - один на Луганщині, Мащенко, інший на Донеччині.
Саме Мащенку (й Івану Миколайчуку) адресував Биков свій знаменитий Заповіт. Саме Мащенко, опісля загибелі друга, ніжно опікувався його сім"єю, його дітьми. Микола Павлович був справжнім - таким видавався і таким був. Про Леоніда Федоровича і говорити годі - лицар, мужчина, в якому було стільки совісті й честі, що, видавалося, одному не понести, одному не втримати - ту моральну планку, яку не всім дано було навіть угледіти...
Таке диво - зоряне небо над головою і талант душі, багатствами якої діляться з мільйонами. І всім вистачає. Було і так є.
Здорово, що вони, ЛЕОНІД І МИКОЛА, народились. Нам пощастило, що вони є. Є і завжди будуть.