ТІНЬ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ, або «СРОДНАЯ ПРАЦЯ»
23.11.2022
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Україна відзначає 300-ту річницю від дня народження великого філософа.
Сковорода - найстарша, найповажніша тінь із тих, що обступали Івана Миколайчука з дитинства. У 1972 році Іван взяв участь у роботі над документальною стрічкою «Відкрий себе» Роллана Сергієнка - прочитав закадровий текст від самого мандрівного філософа. Філософа, чия ментальність є для нього чи не найближчою - Миколайчуків Фабіан у «Вавилоні ХХ» це, власне, і є інобуття самого Григорія Савича. Ну, може, ще трішки письменник Василь Земляк домішався - він так само був мандрівним, його філософія мала всі мандрівні ознаки, вільно ширяючи над століттями і територіями. Або сам Олександр Довженко трохи притулився, своїм плечем-крилом…
Сценарій фільму «Відкрий себе» написали знані майстри - Володимир Костенко та Микола Шудря. Знімав тоді ще тільки оператор (згодом він стане успішним режисером) Олександр Коваль. Знаючи Роллана Сергієнка, не сумніваюсь - він вносив істотні доповнення й зміни в дрматургійну конструкцію.
Завдання було настільки ж простим, настільки й складним - максимально наблизити постать Сковороди до сучасних реалій. Наблизить - наблизили, але на тому й опеклись. Бо партійним бонзам,як раз це й не сподобалось. Щось воно надто актуально виходить, а актуальними можуть бути, за визначенням, тільки партійні постанови і промови Леоніда Брежнєва.
Вибір Миколайчука на позакадрову роль Сковороди (по суті справи так!) був безпомилковим. Іван обрав єдино правильну стилістику: ми чуємо голос людини, чий зір обернутий досередини самого себе. І це голос не тільки Миколайчука, а й самого Сковороди. І це текст не тільки Сковороди, а й самого Миколайчука. Ідея «Сродної праці» - у центрі. «Сродна праця» - та, яка відповідає природі самої людини. Коли ж хто ступає не в свою працю, не в свою ріллю - біда приходить: і самій людині, і тим, хто її оточує.
Однак це ще не все. Належить працювати, удень і вночі, над самовдосконаленням. «Безупинно думай, аби пізнати себе» - ось центральна теза. Не шукай інших земель, не шукай помочі інших - ту поміч тре’ шукати в собі, тільки в собі. І в рідній землі, од якої сила. «Щастя твоє і мир твій, і рай твій усередині тебе» - углиб самої душі падають слова Сковороди-Миколайчука, бо ж справді тут - особисте, вистраждане.
І ще - жити в гармонії з Природою. Лікар чи вчитель - лиш служники людей, а не щось інше. О, як то було почути подібне сановитим людям в українському (з приставкою «анти») ЦК? Це вони служники? А ще, виявляється, і Природу не руш. Природу, яку большевики-комуністи гвалтували, як могли - аби який зиск для строітєльства комунізму був.
"Відкрий себе" Сергієнка я показував би разом із «Вавилоном ХХ» Миколайчука - фільми ніби доповнюють одне одного. Себе шукає філософ Сковорода, і так само у пошуках свого єства перебуває Миколайчуковий філософ Фабіан. А поруч люди, заточені на щось зовсім інше - на поміч іззовні. Заснували комуну, в основі якої колективна праця, де від тебе вже майже нічого не залежить. «Единица - ноль, единица - вздор» - так це формулювалось у 1920-ті, навіть найбільшими поетами доби. І так це розумілось і в пізніші радянські десятиліття. У 1970-ті, наприклад.
Роллан Сергієнко залишив спогади про історію боротьби за фільм «Пізнай себе». Займався ним предметно новоспечений працівник ЦК Сергій Данилович Безклубенко. При першій же зустрічі він повідомив авторам стрічки: доопрацьовувати тут нічого, картина така, що їй уже ніякі ліки не допоможуть.
Найголовніших недоліків два. «Замість розповіді про життя і творчість Сковороди, розтлумачених з марксистсько-ленінських позицій, ми дозволили весь фільм збудувати на фрагментах творів і листів самого філософа. «Вийшов не критичний аналіз - вийшла апологетика Сковороди».
Уявляєте, який жах - дозволили Сковороді, а з ним ще й Миколайчукові, говорити від себе, від свого імені. Це в часи, коли навіть тексти Гегеля ми вивчали за конспектами його книг «першого Ілліча» (але ж не останнього) Леніна. Усіх гегелів, кантів, платонів і сковород належало не вивчати, а повчати. Ні, не повчає тут Григорія Савича Іван Васильович Миколайчук, а просто намагається побачити нас самих очами Сковороди..."
Фрагмент книги Сергія Тримбача "Іван Миколайчук. Містерії долі" (Київ: Дух і літера", 2021).
На фото: Григорій Сковорода та Іван Миколайчук у ролі сільського філософа Фабіана у фільмі "Вавилон ХХ"
https://md-eksperiment.org/post/20140701-vidkrij-sebe-film-pro-grigoriya-skovorodu