АНДРІЙ АЛФЕРОВ: «Я ПРИНАЙМНІ СПРОБУВАВ…»
18.11.2022
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Андрій Алферов оприлюднив (на своїй сторінці у ФБ, Andrey Alferov) пояснення щодо несподіваного призначення його в.о. гендиректора Довженко-центру. Наміри - в чому я особисто і не сумнівався - виключно благородні і охоплюють практично увесь спектр вимог кіноспільноти: скасувати ганебний наказ Держкіно щодо реорганізації Довженко-центру, домогтись призначення Олени Гончарук гендиректором і тим самим виконати рішення конкурсної комісії, домогтись затвердження статусу Центру як національного та визнання його Державним фондом фільмів, збереження Центру як цілісного комплексу і фінансової підтримки архіву, що є особливо важливим нині, посеред війни...
Усі ці наміри можна тільки вітати. Переможців не судять, і якщо всі ці блискучі плани реалізуються, ми усі будемо тільки вдячні Андрію. Навіть «окремі лубочні патріоти» (цитую Алферова). Одначе ж сумніви лишаються. І головний з них: як це все узгоджується з тією тотальною ненавистю пані Кудерчук до Довженко-центру, яку вона демонструє упродовж останніх двох років? Невже дала задній хід? Невже оприлюднені Андрієм наміри узгоджені з керівництвом Держкіно?
Дуже сумнівно. Напевно, що і саме призначення Алферова, і його наміри санкціонувались ажніяк не Кудерчук. Невже це знак, що там, нагорі, усе ж отямились і зрозуміли: ну не можна діяти отак, у найбрутальніший і найцинічніший спосіб?!
Тоді логічним був би і наступний крок: відставка Кудерчук і всього нинішнього керівництва Держкіно. А от се вже дуже сумнівно. В компанії з Держкіно теперішнього формату як можуть здійснитись чудові плани Андрія Алферова? Вони можуть зреалізуватись тільки за умови відставки одіозної чиновниці. Чи, може, це було обіцяно новому керівнику Довженко-центру?! Мовляв, ми її приберемо з шахівниці - то ж уперед!
Словом, інтрига…
Заява Андрія Алферова.
Щодо мого призначення в.о. директора Довженко-Центр : Dovzhenko Centre. Цей крок, що він став несподіваним для спільноти, не є елементом якоїсь гри, а викликаний моїм власним бажанням врятувати Центр. Надто багато мене пов`язує з цією інституцією. І йдеться не лише про виставку, яку я робив як куратор в Довженко-Центрі, й не про книгу. На моїх очах Центр, зусиллями Ivan Kozlenko, перетворювався із цвинтаря на храм кіно. І мені би не хотілося спостерігати зворотній процес. Саме тому я маю намір домогтися скасування наказу про реорганізацію і зупинити будь-які інші спроби її провести. Оскільки вважаю Olena Goncharouk переможницею конкурсу, то зроблю все від себе можливе аби її призначили на цю посаду, офіційно підписавши контракт. Нагадаю, що я лише виконувач обов`язків. І ще для мене є важливою позиція самого колективу Центру. Для захисту колекції Довженко-Центру, я маю намір добитися відновлення його статусу як «національного»; визнання нарешті Довженко-Центру.
Державним фондом фільмів – як інституції, що фахово і практично з 1994 року здійснює архівну та науково-дослідницьку діяльність з розвитку фільмофонду, відновлення, реставрування та збереження творів національної кіноспадщини. Моторошно від думки, що якісь твори, з тих що зберігаються в Центрі, можуть бути передані в інші архіви, а згодом взагалі втрачені.
Я впевнений, що потрібно терміново розробити нормативну базу для функціонування фонду фільмів і залученням міжнародних експертів.
І найголовніше - зберегти фінансову підтримку з державного бюджету на період війни та 2 роки після. Насамкінець я хочу щоб Довженко-Центр залишили в спокої й дали нормально працювати. Агресивні випади на мою адресу окремих лубочних патріотів, яки видають власні страхи за любов до України, я навіть коментувати не буду.
Всім тим, кого я безумовно поважаю і ціную як професіоналів галузі, хочу процитувати слова одного культового кіногероя – “я принаймні спробував”.
На фото: Андрій Алферов