Журнал "Кіно-Театр":«"Великі битви" – спільний проєкт Сил територіальної оборони ЗСУ та "Української правди".
14.11.2022
Журнал "Кіно-Театр"
«"Великі битви" – спільний проєкт Сил територіальної оборони ЗСУ та "Української правди". Його метою є збереження пам'яті про події російсько-української війни. Команда проєкту збирає історії українських оборонців для того, щоб відтворити деталі кожної з ключових подій цієї війни.
Згадати кожного та показати величну панораму битви українського народу за свою свободу та незалежність – таку мету ставить перед собою команда проєкту».
Таке повідомлення з’явилося сьогодні в "Українській правді". Від початку вторгнення агресорів в Україну статті й інтерв’ю, в яких ідеться про подвиги українських воїнів там друкуються постійно. Тепер це набирає системного характеру, необхідність якого чітко сформульована. І журналісти, й самі бійці вже чимало зробили для збереження пам’яті.
А як справи із візуальним архівом? Чи роблять щось аналогічне телеканали, де накопичилося багато матеріалу про перебіг війни? Чи хтось його упорядковує для майбутніх поколінь?
Щодо Держкіно, то бодай якихось повідомлень про фіксацію подвигів українців у битвах з ворогом немає. Таке навіть не згадується. Зате Держкіно (дуже «своєчасно»!) веде свою локальну війну з Центром Олександра Довженка і всією кіноспільнотою, яка його підтримує. Та ще піариться закордонними поїздками з фільмами, збираючи кошти на кіно.
Але скільки коштів зібрано – це велика таємниця. Як (не)повідомив 31 жовтня 2022 року журналістам Укрінформу голова Ради з держпідтримки кінематографії Артем Колюбаєв, зібрані кошти ще не пораховані. Характерна для українських чиновників відповідь, чи не так?
Показувати українське кіно в міжнародному просторі потрібно. Але результати цієї діяльності мають бути відкритими і прозорими для всіх платників податків в Україні.
Держкіно активно поширило інформацію про те, що за допомогою влади на місцях у серпні організувало тур «Кіно заради перемоги!», де в багатьох населених пунктах просто неба показували фільми, які надали продюсери, а також залучили популярних кінематографістів, які зустрічалися з глядачами. Вказували солідні цифри населених пунктів, де це відбувалося (170), кількість показів (900), показаних стрічок (41, на жаль, серед названих поряд з добротними були кричуще неякісні, а це не працює на імідж українського кіно, тому варто було б подбати про відбір).
Позитивний факт, що в цих показах була й адресна аудиторія – військові.
Але ж чи не можна подбати і про іншу частину населення України, яка також потребує психологічної і моральної підтримки? І що українське кіно має іти до широкого глядача. А то складається враження, що держава виділяла кошти на фільми, а випускати їх до людей не хоче – частина фільмів, створених за державні кошти, роками чекає на чергу потрапити до кінотеатрів.
https://www.facebook.com/photo?fbid=601340485182289&set=a.566861131963558