ЛЮДИНА З ЛЕГЕНД…
26.10.2022
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Сьогодні 70 літ АНАТОЛІЮ ВИШНЕВСЬКОМУ - режисерові, другу і острову, на якому живуть-поживають спогади про славних наших кінематографістів.
Толя - мій земляк, з Кіровоградщини. Непросте дитинство у дитбудинку. Розраховувати ні на кого було, усе робив сам. І самого себе - теж сам!
Прийшов на кіностудію імені Ол.Довженка 50 літ тому, ще юнаком. І прикипів душею навіки. Назавжди, так! Починав з «нижніх кінематографічних чинів». А дослужився до другого режисера. Може, хто не знає, що це за звання таке, що за робота? Пояснюю: це начальник режисерського штабу. Поки режисер-постановник думу думає, його начштабу організовує все і вся. Анатолій Володимирович у цих справах - простий тобі геній! Бо ніхто, може, більше від нього не любить кіно і людей кіно.
А працював він з великими, потужними режисерами. Миколою Мащенком, Романом Балаяном, Михайлом Бєліковим… Сам став однією з кінолегенд.
Послухайте, скажімо, самого Романа Балаяна - у нього багацько історій про ювіляра Толю. Така, до прикладу. «Коли б я не повертався до Києва, Вишневський якимось чином дізнавався про це. Зупиняється потяг, я з’являюсь у дверях вагона. І Толя, на всю вокзальну площу, своїм добре поставленим голосом, оголошує: «Народний артист України, геніальний режисер, лауреат Державної премії Роман Гургенович Балаян!!!».
Голос в Анатолія і справді поставлений. Ще одна оповідочка від Балаяна. «На зйомках я командую тихо, а Толя вже повторює команди голосно, голосно і артистично. Якось приїхала телевізійна група - зняти репортаж про роботу над фільмом. Так вони вирішили, що це Вишневський - Балаян…».
Справді, він артист - Толя Вишневський. Ще й який! Ось знову історія, оркестрована Балаяном. Знімали вони фільм, в одному з провінційних міст. Вишневський як раз поїхав кудись, у справах фільмових. А з керівництвом міста треба було вирішити якусь проблему, отримати дозвіл на зйомку. Ну, то пішли на нібито безпрограшний варіант - до першого секретаря міськкому рушили Олег Янковський та Олександр Абдулов, які перебували тоді в зеніті слави. І що ж? А нічо’ - їм було відмовлено.
Повертається Вишневський, дізнається про ту відмову. Каже: «Що ж, доведеться мені йти». Балаян у відповідь: «Хто ти такий, Толю! Він Янковському відмовив, Абдулову!». Що ж, ударили по руках: якщо Вишневський отримає дозвіл - буде йому ящик коньяку, а ні - то ящик той самий від нього.
Уранці вся група отаборилась біля пам’ятника Лєніну, навпроти міськкому. Вишневський зник у нетрях партійного палацу і довго не з’являвся. І от, нарешті! Виходить, украй поважним ходом, Анатолій Володимирович, а побіля нього дріботить, підтримуючи його за лікоть і зазираючи в очі, господар міста. Дозвіл було отримано, ще й з бонусом. Як і ящик коньяку!
Чому програли знаменитості і виграв Толя? Все дуже просто моделюється. Артисти зайшли до кабінету, повсідалися, яко великі барони, спозираючи на «першого» звисока. Ах, ви так? То я не можу нічого, тут інструкції, те да се… А Толя? Він же тонкий психолог! Зайшов він напевно зі словами «Я бував у багатьох містах світу, але вперше бачу - на кожному кроці! - таке дбайливе хазяйське око! Я просто захоплений вами! Та що там - всі ми захоплені, навіть сам Роман Гургенович Балаян, геній режисури…». І після таких філіпік - прохання про якусь єрундистику - надати вуличку для знімання. Та дорога моя людино, пожалуста, ми для вас шо там захочете!
На острові Вишневського багато подібних історій. Він і сам їх майстерно розказує. Скажімо, така. На зйомках «Овода» Миколи Мащенка. «Зйомка в декорації. У Львові. Я взяв у музеї старовинний посуд, все найкраще. А от щодо яблук на базарі - пожлобився, не найкращі взяли. Зйомка. Заходить Мащенко, із Сергієм Федоровичем Бондарчуком! - тут голос Толі зринає до висот, і вже не опускається нижче.- Озирається - і бачить ті яблука. А-а-а, ти ж знаєш, Микола Павлович страшний у гніві, підходить, бере вазу, музейну, з яблуками і піднімає її над головою: «Це що таке?!». Й от-от гримне ту вазу на підлогу… Я пролетів у повітрі 20 метрів, упав на коліна і вигукнув: «Майстре, великий майстре! Великими є ваші уроки, майстре!!
Пощадіть, не карайте так сильно!! Усе виправлено буде!!!». Мащенко поставив вазу і сказав: «Годинна перерва. За твій рахунок, Вишневський!»
- Отак мене вчили великі митці!- завершує свою оповідку Толя Вишневський. Людина, що брала участь в роботі над легендарними фільмами, працювала з легендарними режисерами. І сама стала частиною кінолегенд.
В останні роки Анатолій хворіє і не завжди веселий. Як на от сім знімку, до прикладу. Та все ж не втрачає драйву, свого неповторного оптимізму, своєї артистичності.
Дорогий Толю, вітаю! Здоров’я і сил - на многії ще і премногії літа!
Спасибі за все!