ЛИЦАР УКРАЇНСЬКОГО РЕНЕСАНСУ ДМИТРУ ГОРБАЧОВУ ВИПОВНИЛОСЬ 85 ЛІТ…
14.10.2022
Сергій ТРИМБАЧ
НСКУ, Українська кіноакадемія
Дорогий Дмитре Омеляновичу - щиросердні вітання! Ви живете у великому історичному часі, то ж названа цифра поки що пацанська.
Постать Дмитра Горбачова
Дмитро Омелянович Горбачов є постаттю легендарною. Мені не довелось слухати його лекцій як колишнім студентам Інституту (нині університету) театрального мистецтва імені І.Карпенка-Карого, зате вислуховував не раз захоплені оповіді тих, кому пощастило на спілкування з Дмитром Омеляновичем - і в інститутських аудиторіях, і в музейних залах, і просто на вулицях.
Це не були лекції у традиційному розумінні цього слова. Це, наскільки я розумію, було ближче до бесід в дусі античних часів. Коли історія, у даному разі мистецтва і митців, постають як щось абсолютно живе і непроминуще. Як факт і фактор біжучого часу. Як щось твоє, рідне, інтимно прогріте. Прогріте душею, прогріте ледь примруженим поглядом Дмитра Горбачова.
У передмові до книги «Лицарі голодного Ренесансу» є промовиста фраза автора: «То ж ця книга, насамперед, про те, «що мої очі власноруч бачили». Так! Бо ж саме явище українського мистецького авангарду постало упродовж останніх 50 літ багато в чому завдяки саме Дмитру Горбачову. Отому невпинному прогріву, що струменить з глибин його душі.
Це як Бароко, що отримало свою назву і свої характеристики вже по завершенні власне самої барокової доби. Щоби потім отримати нові означення, нові філософські тлумачення. Щоби опромінитись і отримати, в устах Алехо Карпентера, константну формулу: «Дух бароко може відродитись будь-якої миті».
Дух українського авангарду відродився багато в чому завдяки саме Дмитру Горбачову. Свідченням цього є чимало праць - не тільки книг і статей, не тільки фільмів (вони теж були!), а й власне усна творчість Горбачова. Були мандрівні філософи, а Дмитро Омелянович - мандрівний філософ мистецтва, який годинами може оповідати про наративи українського і світового мистецтва. Була б аудиторія…
У цьому сенсі Горбачов є справжнім Шістдесятником. В одному ряді, скажімо, із Сергієм Параджановим, Іваном Миколайчуком (о, як умів він говорити, фантазуючи натхненно перед так само натхненним людом), Георгієм Якутовичем… Люди, що творили і творять комунікацію Автора і Глядача / Слухача / Читача. Комунікацію, без якої мистецький текст тоне, як човник, що не доплив до берега. «Човники» Горбачова допливають зазвичай.
«В українців що нормально? З яйцями у них нормально…»
Український авангард визнали у світі порівняно недавно,- з цієї фрази починається уже згадана книга «Лицарі голодного Ренесансу».- Спершу в Європі, у 1960-х, заговорили про авангард російський. Однак у тіні Росії ми були недовго».
Подібне уявлення, а власне бачення прижилось не одразу. Горбачов відтворює розмову з князем Нікітою Лобановим-Ростовським, який став пропагувати на Заході український авангард. І почув від москвичів і ленінградців-петербуржців: «Київ і авангард це протилежні явища. В українців що нормально? З яйцями у них нормально. Розписують яйця дуже гарно. Який авангард?».
То ж виокремлення українського авангарду як автономного явища (а не як частини авангарду російського) відбулося багато в чому завдяки зусиллям ряду західноєвропейських та американських мистецтвознавців. Хоча звісно, що далеко не всі в Росії визнають цей факт. Одначе після сенсаційних, як підкреслює Горбачов, виставок у різних країнах світу заперечувати феномен українського авангарду усе складніше.
Заслуга європейців очевидна. Одначе ж нічого не відбулося б, якби не зусилля українських дослідників, колекціонерів, митців. Дмитра Горбачова - як мотора і натхненника еволюції уявлень про українське мистецтво в цілому і український авангард зокрема.
Світовий авангард постав завдяки шароварно-гопашній культурі
Саме новими руслами, новими підходами до вітчизняної мистецької спадщини і зайнятий Дмитро Горбачов. У його текстах ви не знайдете категорійної тріскотні, в якій незрідка згорає сама сутність мистецтва як такого. Це просто розмова про ту саму сутність.
Авангард - так, тільки не треба уявляти його як чисте породження сучасної міської культури. Ну, не так воно. Бо ж, твердить Горбачов, «авангардисти активізували архаїчні шари свідомості, найменувавши їх зоною підсвідомості. Бо ж вона, та зона, продуктивніша для мистецької діяльності, аніж новітня наука, бездушна, беземоційна, залогізована до нудьги».
От не любить Дмитро Омелянович ту залогізованість. Навіщо ота заформалізована «тьмутаракань», коли істина проста. Горбачов любить цитувати Веліміра Хлєбнікова: сільська поезія говорить про життя, а індивідуалістична поезія містян-символістів, скажімо, заколисує солодким нашіптуванням смерті. Відтак «самітник містянин панікує перед смертю і гарячково хапається за еротику, цю сумнівну протидію Танатосу». Натомість «в народній пісні ні Ерос, ні Танатос не руйнують психіки, а на кпини береться й сама матінка-смерть».
Разом з тим немає ніякої радикальної відмінності селянської культури - остання ніколи не цуралася міських впливів. Це одна з найпринциповіших тез досліджень Горбачова. Хоча рівності немає. Якщо селянська культура була прихильна до впливів міської, то остання, навпаки, «до всього сільського ставилась часто-густо з погордою, як до жлобства». Одначе ж потреба у традиціях перемогла міські упередження.
І в підсумку здоровий глузд переміг: «авангардисти рішуче повернулися в село: українці в українське, Пікассо - в африканське». Народна і професійна культури проникають одна в одну. Так з’явились, з очевидним полегшенням констатує Дмитро Горбачов, «гібриди: футуристка Ганна Собачко (Шостак), неопримітивісти-дворяни Олександра Григорович (Екстер), Казимир Малевич, брати Бурлюки…».
Отак і виходить, отак і з’ясовується: надсучасні явища, зав’язані, здавалось би, на новітні прогресії й цивілізаційні дива, насправді походять з глибин традиційної культури ще патріархальних суспільств і філософій.
Ох, багато чого цікавого можна сказати про постать ювіляра. Його життя є прикладом того, як багато може зробити одна людина, як багато чого може вона змінити в людському житті!
Дмитре Омеляновичу, мандруйте далі світами мистецтва - це у Вас так здорово виходить!!