БОГДАН СТУПКА ЯК РОДИЧ. ЕПОХАЛЬНИЙ...
27.08.2022
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
День народження Богдана Ступки... 27 серпня, а року якого? 1941-го, як написано у довідниках? Так. А хто ж тоді зіграв стільки ролей у виставах за п'єсами Шекспіра? Як їх можна було зіграти людині з ХХ, і тим більше ХХІ століття? Та ніяк, бо тре' мати запас знань з інших епох.
Або Гоголь... Чи Іван Франко - і "Украдене щастя", і фільми... Ні, СТУПКА жив у Великому часі і у Великій історії. Відтак родичався з багатьма. Один лишень приклад...
Родич римського імператора
Пригадую повідомлення 2008 року: учора до Риму терміново вилетів Богдан Ступка. Найімовірніше йдеться про присудження йому призу за кращу чоловічу роль у фільмі «Серце на долоні» польського режисера Кшиштофа Зануссі. Наступного дня – о, йєс! наш Богдан Сильвестрович отримав такий приз – срібного «Марка Аврелія!» Як здорово!
За кілька днів потому зустрічаю артиста. Щиро вітаю з опризовленням, а ще запитую, словами Ільфа: «Марк Аврелий – не еврей ли?» Це до нього як до спеціаліста з єврейського питання, як Тев’є Тевеля в натурі, можна сказати. Ступка одразу включається в гру, відповідаючи фразою із знаменитої вистави. Я все збирався вивчити бодай двійку фраз із Тевеля – так і не склалося. Хтось би інший за подібних обставин – приз великого міжнародного кінофестивалю – пишався б і величався до нестями.
У Ступки все по-іншому.
- Знаєте,- каже він,- приз цей не випадковий. Зовсім ні! Десять років тому був так само в Римі, пішли з хлопцями прогулятися містом. І захотілось мені по маленькому ділу кудись сходити… Тиць-миць, немає нічого такого поблизу. Аж раптом бачу – травичка така, галявинка, а посеред неї пам’ятничок комусь. Кажу своїм супутникам: а ну, прикрийте! І зросив травичку. Ху-уг! Піднімаю голову – аж то пам”ятник Марку Аврелію, імператору… Ну, значить сподобалось йому, віддячив у такий-от спосіб!
- То це ви,- кажу,- зарядили його, як Довженкові хлопці трактор у фільмі «Земля». Біологічний зв'язок встановлено. Значить, ви родич тепер імператора Риму! - Х-ха, ваша правда, ваша правда!
До речі, Зануссі розповів мені, що коли заходжувався робити «Серце на долоні», то ніяк не міг вирішити, хто із польських акторів міг би зіграти героя стрічки, багатія-олігарха. «Немає в Польщі олігархів, матеріал цей не піддавався нашим акторам, не знали, з якого боку підійти… Телефоную Ступці, запитую: а ти олігархів якихось бачив, знаєш? – Ну так, звичайно! Я ж в уряді працював, бачив, чув, коньяк з ними пив.- То, може, зіграєш такого? – Легко!» І зіграв – такого собі Костянтина, багатія, у якого проблеми із серцем: настільки серйозні, що потребується чуже пересадити. Проблема у донорі. Такий знаходиться, одначе внаслідок певних перипетій герою Ступки вклепали серце його охоронця, Анджело. І стається диво преображення – Костянтин із новим серцем це інша людина: добра, чуйна, світла…
Хто би ще міг зіграти от се диво перетворення людини, як не Ступка? Важко уявити. Бо ж він умів одкрити в собі і явити кінокамері і темні сторони, й світлі – весь діапазон особистості. Так це було в ньому ще з «Білого птаху з чорною ознакою»… А передивіться «Камінного господаря» (1971) і його Дон-Жуана: те саме складне плетиво світла і темряви...
Актор на ролі усіх часів і епох.
На фото: Богдан Ступка з призом Римського кінофестивалю.