«Ми хочемо Ланглуа!»
18.08.2022
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
14 лютого 1968 року, Париж. Ніколи ще Франція не бачила, щоби поліція билась з режисерами та акторами…
А все тому, що міністр культури Андре Мальро зажадав змін в управлінні Французької синематеки, такої собі Реорганізації закладу, що призвело до звільнення засновника і керівника знаменитого архіву АНРІ ЛАНГЛУА.
Негайно на захист ЛАНГЛУА і Синематеки виступили найвідоміші французькі режисери та актори - Франсуа Трюффо, Ален Рене, Жан-Люк Годар, Клод Шаброль, Жан Маре, Жан-П’єр Лео та інші. Було створено Комітет захисту Ланглуа… Цей рух підтримав Чарлі Чаплін.
Активні і цілеспрямовані протести призвели до того, що у квітні 1968-го Анрі Ланглуа був поновлений на своїй посаді.
До речі, нині Французька синематека зберігає статус приватної організації. Але! Її бюджет, який складає 16,7 мільйонів євро (десь біля 680 мільйонів гривень), на три чверті фінансується державою. На жаль, в Україні абсолютна більшість архівів фінансується за копійчані гроші.
Звісно, нині війна, але цю практику треба міняти. Як і те, що чиновники вирішують, як і що мають робити архіви, думка експертів їх зазвичай не цікавить.
Як ви розумієте, згадав я все це у зв’язку з подіями навколо Довженко-центру. Може, настав час пригадати заяви керівництва держави щодо нашої європейськості?! Чи це тільки слова - слова, та й годі, більш нічого? І все вирішують чиновники, яких ми нібито ж наймаємо на роботу.
На фото: «Ми хочемо Ланглуа!»: Крістіана Рошфор, Жан Руш, Клод Шаброль з плакатом, Жан-Люк Годар і Анри Атталь.