«ПОХОВАЙТЕ МЕНЕ В ТЕЛІЖЕНЦЯХ - ТАМ НІКОЛИ Я НЕ ПОМРУ…»
19.06.2022
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
19 червня - четверта річниця від того дня, коли нас покинув ІВАН ДРАЧ (1936-2018).
Він заповів поховати себе у рідному селі, у Теліженцях (Київщина, Тетіївський район). Бо там «пахне безсмертям», там «Роська, мій Стікс, проплива». Там людська спільнота, там рід, від кореня якого росло Поетове слово. Там, саме там «стоять Парфенони солом'яно-русі, Синькою вмиті, джерельноводі». Там «Горпини і Теклі, Тетяни і Ганни — Сар'яни в хустках, Ван-Гоги в спідницях, Кричевські з порепаними ногами…».
"Роська, мій Стікс, проплива"...
Теліженці, 21 червня 2018 р. Похорон Івана Драча. Земляки, односельці...
Криниця, для спраглих...
Зачаклований Драчем дитинно-космічний образ села помандрував у місто й отаборився там у дивовижному синтезі… Вклоняюсь пам’яті великого Поета, кінодраматурга, громадського діяча.
"Сар'яни в хустках, Ван-Гоги в спідницях"
Іван Драч:
Поховайте мене в Теліжинцях,
Де так пахне безсмертям трава.
Де ліси, мов списи, гороїжаться
І де Роська, мій Стікс, проплива.
Поховайте мене в Теліжинцях-
Не люблю я пихатих столиць.
У Теліжинцях сонечко ніжиться
В сяйві юних дівочих лиць.
У Теліжинцях світ мені тулиться,
Смак води і дотепність дядьків.
Кожна пташка, кожнісінька вулиця
Мене прагне вже сто віків.
Мчать ракети, теліги теліжаться,
Пропаде все у землю сиру.
Поховайте мене в Теліжинцях -
Там ніколи я не помру...
https://www.facebook.com/sergiy.trymbach
(фото С.Тримбача).