ГАРМОНІЇ ВОЛОДИМИРА ГРОНСЬКОГО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, ДОРОГИЙ ВОЛОДИМИРЕ ПЕТРОВИЧУ!
26.12.2021
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Композитор ВОЛОДИМИР ГРОНСЬКИЙ у гроні (даруйте гру слів) найвидатніших композиторських імен в Україні. Він свій не тільки серед композиторів, музикантів і меломанів, а й серед кінематографістів. Уже багато літ його музика наповнює екранний часо-простір вітчизняних фільмів сонячною, гармонізованою в усіх компонентах, напрочуд мелодійною музикою.
«Циганка Аза» Григорія Кохана, «Фучжоу», «Сьомий маршрут», «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» (усі - Михайло Іллєнко), «Останній бункер» та «Геллі і Нок» Вадима Іллєнка, «Золота лихоманка» Михайла Бєлікова (Чарлі Чаплін, не сумніваюсь, так само запросив би пана Володимира, попри всі свої музичні таланти; але ж розминулись у часі), «Нескорений», «Залізна сотня», «Владика Андрей» (усі - Олесь Янчук) - це далеко неповний перелік стрічок, у яких працював композитор.
Особлива сторінка творчості ГРОНСЬКОГО - фільми Олега Бійми, створені у 1990-ті за українською літературною класикою (Володимир Винниченко, Іван Франко). «Гріх», «Пастка», «Злочин з багатьма невідомими» - музика Гронського працює тут, зокрема, і на поглиблення психологічних характеристик персонажів.
А десятисерійний «Острів любові» того ж Бійми! Кожна серія - екранізація новел так само літературних класиків: від Марка Вовчка і Олександра Олеся до Михайла Могилянського і Євгена Гуцала. Еротика, підсвічена променями містичного знання невидимої частини людського життя. Музика тут працює на гармонізацію різних шарів людського єства - і як прекрасно, як чуттєво-безсоромно й водночас поетично-філософськи!
Упродовж останніх трьох років - робота у проєктах, фільмах класиків нашого кіно, Романа Балаяна, В’ячеслава Криштофовича, Віллена Новака. З Криштофовичем була вже, у 1990-ті, стрічка «Приятель покійника». А нині - «ПЕРЕДЧУТТЯ», картина, що побувала в прокаті, потому була показана на одному з центральних телеканалів. Музика Гронського тут «зшиває» різні сторони буття: власне людського й того, що людині не підвладне, але від якого не варто одмовлятись.
А у фільмі «МИ Є. МИ ПОРУЧ» Балаяна (прокат був ускладнений пандемічними проблемами, режисера нині висунуто на здобуття Шевченківської премії) знову зустріч з тонкими матеріями, які так здорово уміє чути і відтворювати у власній музичній, фонограмній транскрипції композитор Гронський.
Бентежні матерії життя і у фільмі «ЧОМУ Я ЖИВИЙ» Віллена Новака. Драматичні перипетії життя, коли все, що назовні, падає і лишаються лишень ті стіни, які в тобі, в людині. От сю архітектуру душі й віддзеркалює музика Гронського.
Таке Передчуття, що це лишень прелюдія до зустрічі з новими витворами композитора. Таке Передчуття, що митець чує ті гармонії, які усе ж прийдуть, які переможуть вселенське зло...
І все це попри колосальну зайнятість ВОЛОДИМИРА ПЕТРОВИЧА на посаді керівника Всеукраїнського громадського об’єднання «Сінема», яке опікується усіма проблемами авторського права у сфері аудіовізуальної творчості. Якби не ГРОНСЬКИЙ справи наші були би тут кепські. Бо ж влада (влади, від перестановки доданків сума не змінюється) послідовно працює на те, щоби авторська винагорода потрапляла в кишені… в кишені ажніяк не творців, а усієї цієї поторочі, яка прилипла до корабля мистецтва і роз’їдає його днище. Щоденна праця ГРОНСЬКОГО тут просто дивовижна…
Дорогий Володимире Петровичу, п’ю Ваше здоров'я! Вітаю щиро! Хай пишеться музика, хай вона звучить у нашому ефірі - і наповнює блаженним відчуттям того, що гармонії у цьому світі ще не вмерли, ще живуть, ще надихають людей на те, аби чути не тільки себе, а цілий Всесвіт, увесь огром людського.
Спасибі Вам за самовіддану працю у сфері авторського права. І просто - за чар людський. Многая літа!!
На фото: Володимир Гронський. Автор ч/б фото Юрій Гармаш (це під час святкування-чаркування у Будинку кіно).