ЯНУШ ГАЗДА. ПОЛЬСЬКИЙ КІНОКРИТИК, ПОЕТ УКРАЇНСЬКОГО КІНО
06.11.2021
Сергій ТРИМБАЧ
НСКУ, Українська кіноакадемія
Кажуть, сьогодні День старих фотографій. Цій фотографії не так багато літ (усього шість), але на ній - ЯНУШ ГАЗДА / JANUSZ GAZDA, у себе вдома, у Варшаві, а поруч я, котрий завітав до нього на гостини разом з групою українських критиків і журналістів (велика дяка Олені Бабій за ту надзвичайно цікаву поїздку до Польщі).
Хто не знає раптом - саме ГАЗДА був тим критиком, який радісно привітав явище Українського Поетичного кіно. В журналі Ekran (1970, № 9) він визначив фільми Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка, Леоніда Осики як Школу (саме так) Поетичного кіно. І схарактеризував її, Школу, у такий спосіб: в її основі - "схиляння перед давньою народною традицією, захоплення фольклором (...), прагнення піднести елементи фольклору і народних легенд до рангу узагальнень, зробити їх формою вираження загальнолюдських драм".
Разом з тим польський критик відзначав схильність Поетичного кіно "до документалізму деталей і пошуків метафоричного змісту".
А ще віднаходились в українських фільмах "суворість і жорстокість, але водночас і ліризм". І - віра авторів кінострічок "в силу образів фільму - в мистецтво мислячого образу".
Останнє - просто чудесно сказано: "МИСТЕЦТВО МИСЛЯЧОГО ОБРАЗУ". Ось що так дратувало партійно-номенклатурне начальство у фільмах українських шістдесятників, у їх літературі, малярстві, музиці... . Як і те, що джерела того мистецтва беруть початок у надрах національної, народної культури. Якої, за потугами маланчуків й іже з ним (із сьогоднішніми кремлівськими мудрагелями вкупі), не мало би бути - як і самої України.
Тодішня підтримка українського кіно польським критиком вартувала і вартує багато! Спасибі, дорогий Януше! Здоров'я і віри в те, що Мислячий Образ усе ж перемагає!