УЧОРА ПОПРОЩАЛИСЯ З МИКОЛОЮ РАПАЄМ…
26.06.2021
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Видатний скульптор, художник, інтелектуал найвищої проби. На поминальному обіді один із його найближчих друзів сказав, що Микола Павлович нагадував діамант, з багатьма виступами-гранями, відтак він дотикався тими гранями з людьми… Більшість яких нагадують м’ячик, у яких є тільки одна точка діткнення.
На жаль, лише недавно, завдяки Романові Балаяну, я ближче познайомився з Миколою Рапаєм і почав бувати у нього в майстерні, де він практично і жив. І, це правда, щоразу він поставав іншим. Йому було вже 92 роки, одначе він продовжував зберігати величезний інтерес до життя, у найрізноманітніших його проявах.
Останні відвідини, остання розмова - передусім про кіно. Зокрема, говорили про кінорежисера Григорія Чухрая, який починав у Києві. Я розповів Миколі Павловичу про чудову книгу мемуарів Чухрая і пообіцяв принести йому почитати. «Не забудь про книжку,- сказав він мені, прощаючись (хіба ж можна було знати, що це останній доторк до діаманту його душі?!),- я так люблю читати мемуари!».
А ще - сфотографувались, наче передчуваючи щось. У дзеркалі, до речі, можна побачити Катерину Рапай, дочку, і Романа Балаяна.
Катерина сказала, що майстерня Миколи Павловича продовжить своє існування, до неї можна буде, як і раніше приходити. Аби й собі наростити нові грані душі…