БАЛАДА ПРО ВТРАЧЕНИЙ І ЗДОБУТИЙ ЧАС РЕЖИСЕРУ "БАЛЛАДИ ПРО СОЛДАТА" ГРИГОРІЮ ЧУХРАЮ -100 ЛІТ
26.05.2021
Сергій ТРИМБАЧ
НСКУ, Українська кіноакадемія
https://www.facebook.com/sergiy.trymbach
Скільки разів уже бачив я ту «Балладу…» (перший раз у клубі села Піщаний Брід на Кіровоградщині, де народився і виріс мій батько) і щоразу плачу в епізоді зустрічі матері й сина. Сина, який витратив увесь свій час на відпустку (витратив на те, аби допомогти іншим), і для побачення з матір’ю лишаються якісь хвилини. Ми, глядачі, про це знаємо, як і про те, що Альоша Скворцов більше ніколи не побачить маму, а вона його - не вернеться він з війни, не вернеться…
Григорій Чухрай (23.05. 1921, Мелітополь - 28.10. 2001, Москва) - один із найвідоміших режисерів свого покоління. Чотири роки на війні, чотири поранення, які нагадували про себе ще багато років. Після ВДІКу, у 1953-55, працював на Київській кіностудії (пізніше імені О.Довженка), асистентом режисера і другим режисером. Запропонував керівництву студії екранізувати повість Бориса Лавреньова «Сорок перший». Одначе ж ні, історія про любовний роман червоноармійського стрілка Марютки (вже 40 білогвардійців на її рахунку) і поручика Говорухи-Отрока, дворянського походження, виглядало у ті часи нечуваною єрессю. Втрутився учитель Чухрая по ВДІКу, Михаїл Ромм - він домовився з директором «Мосфільму», режисером Іваном Пир’євим, і той дав «добро» на постановку. Та ще й разом з оператором Сергієм Урусєвським - через рік той зніме, з режисером Михайлом Калатозовим, так само знаменитий фільм «Летять журавлі».
«Сорок перший» стане однією із сенсацій Каннського кінофестивалю 1957 року, де отримає спеціальний приз журі. А потім - потім буде «БАЛЛАДА ПРО СОЛДАТА». 18-літній солдат (в цій ролі Володимир Івашов) підбиває два німецьких танки (зі страху,- пояснює він генералу) і отримує відпустку - аби до матері з’їздив, дах полагодити. Матір ми бачили на самому початку фільму - вона не дочекалась сина з війни… Відтак його поїздка до неї набуває інших екзистенційних вимірів: вони мають останню можливість побачитись, хоча долю свою вони не знають…
Колись Віктор Шкловський порівняв «Балладу…» з давньогрецькою «Одісеєю». Герої не знають своєї долі, але її знають боги. Тут ми, глядачі, маємо знання богів. Тільки ж ми не маємо жодного впливу на розвиток подій, хід подій. Альошу Скворцова ми не можемо повернути, як не можуть цього зробити автори картини, Чухрай і співсценарист Валентин Єжов. Одначе вони можуть і роблять щось глибше і результативніше: вводять нас у зону особистісного життя центрального героя, зону, прогріту інтимним, особистісним теплом…
Час, одведений солдату на зустріч з матір’ю, вичерпався. Лишились лічені хвилини. Альоша в рідній домівці. А матінка в полі, на роботі. Сусідська дівчина Зоя (16-літня Валентина Маркова дуже точно означає почуття своєї героїні, яка вочевидь закохана в Альошу з дитинства; вона супроводжує солдата, що приїхав на вантажній машині, у водія якої теж одчайний ліміт часу). І - незабутній пробіг Альошиної матері (Антоніна Максимова) полем. До сина. Вона ще не знає: часу практично не лишилось. Ресурс її спілкування із сином вичерпався. Вона клянеться: чоловіка, батька Альоші, з війни не дочекалась, а його дочекається.
А потім ми знову побачимо її у чорному убранні. Усе життя перетворилось на очікування нової зустрічі із сином - уже на небесах.
«Балада…» витримує романтичну рамку історії. Війна пожирає час людини, згортаючи її життя до невеличкого, короткого епізоду. Навіть любов тут пролітає, як мить (Жанна Прохоренко, так само юна, любов Альоші - це був принцип режисера: долі молодих на екрані мають не грати - проживати саме молоді).
БАЛЛАДА О СОЛДАТЕ
https://www.youtube.com/watch?v=H2ZFe7XGwt8
І є в фільмі уклін великому режисерові Олександру Довженку. В одному з передфінальних епізодів ми бачимо Семена Свашенка в ролі діда, що везе свою українську родину кудись далі од війни. Тільки накривають їх німецькі снаряди… Свашенко - той самий, що зіграв чільні ролі у Довженкових фільмах «Звенигора», «Арсенал», «Земля».
Далі у житті ЧУХРАЯ буде не так багато фільмів («Чистое небо», «Жили-были старик со старухой», «Трясина» та кілька неігрових стрічок). У 1965-75 очолював Еспериментальне об’єднання на «Мосфильме» - там упроваджувались нові моделі організації кіновиробництва і кінематографа в цілому. Дуже успішні, між іншим, їх зупинили, разом з багатьма іншими реформами…
ЧИСТОЕ НЕБО
https://www.youtube.com/watch?v=xWBsKDLzq20
100 літ ГРИГОРІЮ ЧУХРАЄВІ. Майже двадцять років з них він на небесах. Напевно що не в самотності… Як здорово він обсервував час - особистісний і епічний, самої історії. Заслужив на вічність і вічну подяку нашу.
На фото:
Григорій Чухрай
Кадри з фільму "Балада про солдата"
(Жанна Прохоренко, Владимир Івашов, Антоніна Максимова в ролі матері)