РОМАНОВІ БАЛАЯНУ - 80!
15.04.2021
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Насправді - набагато менше. Сьогоднішній ювіляр завжди пролітав - уві сні, чи наяву - мимо реальних біографічних цифр. Як і повз усілякі суспільні регламентації - бути вільним і непокріпаченим ні в чому ось кредо Романа Балаяна, якого він тримається непохитно. І це основна підвалина, на якій стоїть його авторитет митця і громадяднина. І видатні фільми, що стали класикою, звичайно.
До речі, нова картина режисера, "Ми є... Ми поруч", від сьогодні мала бути в прокаті. З відомих причин перетермінували на травень. Почекаємо!
Як здорово, що у нас є РОМАН БАЛАЯН!
Катерина Молчанова. Інтерв'ю з акторкою | Люди кіно Про кіно
https://tydyvy.com/video/DylKCik
Дорогий Романе, найщиріші вітання!! Сил, здоров’я, натхненння на многії ще і премногії літа!
А починалось як?
Директор школи, де навчався юний Роман Балаян, спрогнозував його майбутнє: «Найімовірніше, стане пастухом». Майже вгадав, коли запропонувати аналогію пастуха та режисера, що випасає стада акторів та іншої кінематографічих персоніфікацій. Утім, Балаян ще тоді, дізнавшись про віщування директора, внутрішньо для себе спроектував інші горизонти: «Я ж напевно знав, що пастухом не буду. Починаючи з восьмого класу, втокмачив собі в голову, що буду артистом. Чого раптом вирішив так уже не пригадую. Можливо тому, що мама була дуже артистична, співала здорово, грала в любительських виставах у селі Керт, де минуло моє дитинство...». А пізніше, влаштувавшись статистом в Степанакертський театр (по блату, дядько Романів працював там головним адміністратором), подумав, що, мовляв, ні, буду режисером.
На фестивалі "Молодість" презентували фільм Романа Балаяна "Ми є. Ми поруч"
https://24tv.ua/festivali-molodist-prezentuvali-film-novini-ukrayini-i-svitu_n1401735
Сидячи якось на репетиції в залі, де владарював режисер, спостерігав за тим, як той командував артистами. «Послухай, дурню, я ж тобі сказав - виходиш з правої куліси... .А ти, теж мені, пріма, ти давай тут плач, а не…». Ну, і в такому командному ключі й далі. «Ага,- подумав собі Роман, у його ж власному самоіронічному переказі (а без іронії та самоіронії Балаяна годі собі уявити), - ось вона, царська професія, ось воно моє!!! Словом, саме тієї миті я поклав собі в голову, що не піду в оцю залежну від когось іншого акторську професію і… зробив крок в режисуру. Ха - Ха - Ха !»
І то вже було справжнє прозріння свого покликання і своєї Долі.