Пішла від нас Світлана Іванівна Степаненко.
07.02.2021
Фахівець з бездоганною репутацією, людина чистого сумління і почуття високої відповідальності за свою справу і людей, з якими вона працювала. Людина широкого світогляду, завжди відкрита до світу і його цінних явищ та постатей української культури.
В ці турбулентні часи вона мужньо тримала в хорошій формі свою студію «Кінематографіст», утворену років 30 тому. «Кінематографіст» – це ціла планета творчих людей. Світлана Іванівна підтримувала цікаві ідеї, сама їх продукувала. Для молодих кінематографістів вона була не тільки продюсером, а й учителем, готовим завжди підтримати і допомогти. Необхідно, щоб співробітники студії зібрали й уклали каталог їхніх фільмів – і ми побачимо, кінопортрети яких цікавих людей там були створені. І можна тільки здогадуватись, чого їй вартувало тримати студію на плаву. Та вона належала до тих, хто не боявся труднощів, умів їх долати, хто вмів працювати не завдяки, а всупереч обставинам.
Ми з Світланою Іванівною були родичами за життєвими позиціями і переконаннями. Цінуючи її професійний досвід, я зверталася до неї за порадами й вони були завжди мудрі й виважені.
Мене вражав її творчий неспокій та постійний креативний стан. Вона загоралась творчими ідеями, коли бачила щось мистецьки цінне. Після того, як вона побувала на відзначенні 10-річчя журналу «Кіно-Театр» в Галереї мистецтв Національного університету «Києво-Могилянська академія», де саме проходила виставка іконопису і де співав чудовий гурт «Божичі», досить скоро з’явився документальний фільм молодої режисерки про «Божичів» з їхнім оригінальним репертуаром і мандрами Україною. Було дуже приємно й радісно, що наше скромне свято надихнуло її на цю ідею.
Коли вона задумала стрічку про Івана Франка, я порадила їй звернутися до Романа Горака, директора Меморіального будинку-музею Франка у Львові. Вийшов якісний, інформаційно багатий фільм.
Світлана Іванівна, коли в неї була вільна хвилина, телефонувала, розповідала про нові роботи. Ми обмінювалися своїми думками про ситуацію в українському кіно. На жаль, через пандемію, вона не змогла показати новий фільм «Конотопська битва», запланований на березень минулого року. Нам треба неодмінно організувати ретроспективу в Будинку кіно.
Вона продюсувала багато фільмів, і за це їй велика шана. І вдячна пам'ять. Її, ерудованого й енергійного фахівця українському кіно, дуже не вистачатиме.
Лариса Брюховецька