КІНО ЗНОВУ НА КОНІ. УТРИМАЄМОСЬ? ЧИ НАС ЗНОВУ СКИНУТЬ НА АСФАЛЬТ?
25.01.2020
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Середа, Будинок кіно, вечір з нагоди 100-літнього ювілею ФЕДЕРІКО ФЕЛЛІНІ - у Синій залі ніде яблуку впасти, довелося ставити приставні стільці.
Четвер. Довженко-центр, показ фільму "Людина з Арану" світового класика РОБЕРТА ФЛАЕРТІ 1934 р. Зал заповнений вщерть, причому більшість це люди молодого віку.
П"ятниця, читаю пост Людмили Горделадзе: на сеансі 19.00 у кінотеатрі "Жовтень", на показі українського фільму "МОЇ ДУМКИ ТИХІ" АНТОНІО ЛУКАЧА - аншлаг!!!
Мої тихі радісні думки - кіно, те, що живе на великих екранах і у великих залах, знову востребуване: і класика, і живе актуальне кіномистецтво.
І тим сильнішою є тривога. Бо як забути недавні 90-ті, коли кінематограф в Україні просто знищили? Спільними зусиллями його вдалось реанімувати. А тепер прийшли мудрагелі з намірами "оптимізувати" і "поперетрахівать всьо" задля усушки і утруски. Що, знову "малокартиння"?
БУДЬМО ПИЛЬНИМИ. НІ КРОКУ НАЗАД, ЗА НАМИ ВЕЛИКЕ МИСТЕЦТВО - МИСТЕЦТВО КІНО!!