f y
Національна спілка кінематографістів України

Персоналії

Биченкова Інна

(05.06.1941)

Художник театру й кіно, живописець, графік.

Заслужений художник України (2003).

Член Національної спілки театральних діячів України (1971), Національної спілки художників України (1976), Національної спілки кінематографістів України (1989).

Народилася в Києві.

У 1967 році закінчила Київський художній інститут (майстерня М. Духновського).

У 1967–1969 роках була художником-постановником Української студії телебачення.

У 1969–1982 роках була головним художником Навчального театру-студії при Київському інституті театрального мистецтва імені І.К. Карпенка-Карого.

У 1970–1987 роках у Київському художньому інституті працювала в.о. доцента кафедри композиції, а у 1982–1987 – керівником театрального відділення Київського художнього інституту.

Від 1983 року Інна Биченкова працювала художником-постановником Національної кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка над фільмами:

  • «Капітан Фракас» (1984, реж. В. Савельєв),
  • «Автопортрет невідомого» (1988, реж. В. Криштофович),
  • «Дорога нікуди» (1991, реж. О. Муратов),
  • «Гетьманські клейноди» (1993, реж. Л. Осика; премія 2-го Міжнародного фестивалю слов’янських фільмів у Югославії, диплом кіноцентру «Русский фильм»),
  • «Чорна рада» (1999, реж. М. Засєєв),
  • «Молитва за гетьмана Мазепу» (2001, реж. Ю. Іллєнко).

Оформила вистави:

  • «Вестсайдська історія» Ф. Лоу (1972),
  • «Євгеній Онєгін» П. Чайковського (1973),
  • «Ромео і Джульєтта» (1976) В. Шекспіра,
  • «Їх четверо» Г. Запольської (1978, диплом Всесоюзного фестивалю польської драматургії),
  • «Наталка Полтавка» І. Котляревського (1989).

Від 1966 Інна Биченкова – учасниця всесоюзних, республіканських та міських художніх виставок і показів сценографії. Її персональні виставки відбулися у Києві (1979, 1981, 1984, 1996) та м. Чорнобиль Київської області (нині в зоні відчуження, 1989).

Твори:

  • графіка – «Театральні натюрморти» (1979–82), «Народження образу» (1979), «Ілюзія» (1981), «Кожний вечір» (1982);
  • серії – «Життя провінції» (1980–83), «Осінні мотиви» (1995–96), «Замріяні натюрморти» (1996–98), «Незабутнє минуле» (1999).

Красу довкілля і парадокси життя Інна Биченкова намагається подати в гармонії, складні образи реалізує реалістичними засобами.

2016 року вийшов короткометражний документальний фільм «Художник Інна Биченкова» (реж. Світлана Швидовська, Студія «Джоконда»).

Бібліографія:

  • Карклінь Г. Моя професія – моє покликання // Український театр. – 1978. – №5;
  • Черненко С. Жива міміка речей // Кіно-Театр. – 1998. – №2;
  • Кучеренко З. Биченкова Інна Валентинівна // Енциклопедія сучасної України. – 2003.

За матеріалами Зої Кучеренко, Енциклопедія сучасної України