f y
Національна спілка кінематографістів України

Персоналії

Іллєнко Вадим

Кінооператор, кінорежисер.

(3.07.1932 – 8.05.2015)

Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2006)
Народний артист України (2001)
Доцент (2005)
Заслужений діяч мистецтв Абхазської АРСР (1975)
Лауреат Державної премії України ім. Олександра Довженка (1999, за фільм «За двома зайцями»)

Брат Юрія Іллєнка та Михайла Іллєнка. Член НСКУ (1961).

Народився у м. Новомосковськ (Дніпропетровська область).

Закінчив операторський факультет ВДІКу (Москва, 1955; майстерня О. Гальперіна).

У 1955 – 2001 роках працював на Національній кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка (Київ), де був оператором фільмів: «Олекса Довбуш» (1959), «За двома зайцями» (1961; обидва — реж. В. Іванов), «Вечір на Івана Купала» (1968), «Свято печеної картоплі» (1976; обидва —  реж. Ю. Іллєнко), «Поштовий роман» (1969, реж. Є. Матвєєв), «Білий башлик» (1974, реж. В. Савельєв), «Цвітіння кульбаби» (1992, реж. О. Ігнатуша); а також на Одеській кіностудії художніх фільмів — «Школа» (1980, 3 серії, реж. М. Іллєнко) та ін.

Як режисер поставив стрічки: «Повернення Вероніки» (1963), «Над нами Південний хрест» (1965), «Зозуля з дипломом» (1971; усі — співавт.), «У синьому небі посію ліс» (1986), «Передай далі» (1988), «Останній бункер» (1991), «Геллі і Нок» (1995, також співавт. сценарію і оператор; усі — Нац. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка) та ін.  

З 1998 року – художній керівник курсу телеоператорів Інституту кіно і телебачення КНУКІМ, у 1999–2010 роках – там же завідувач кафедрою операторської майстерності.

Вадим Іллєнко — один із лідерів укр. школи оператор. мист-ва у 50—80-х рр. Пластична довершеність композиції кадру, експресіоністична насиченість кольорової гами та світлотіньових ефектів (найвиразніше у „Вечорі на Івана Купала”) поєднуються із скрупульозністю відтворення атмосфери часу, вмінням подати епічний профіль епохи. У режисерських роботах тонке нюансування особистісного синтезується з романтичною узагальненістю портретування часу.

Текст: Сергій Тримбач