f y
Національна спілка кінематографістів України

Персоналії

Барнет Борис

(18.06.1902 – 08.01.1965)

Кінорежисер.

Видатний російський кінорежисер, деякий час жив і працював у Києві. Народився 18 червня 1902 року в Москві. Вчився  у Московській школі живопису та архітектури, одночасно працював бутафором у Першій студії Московського художнього театру. Закінчив Головну військову школу фізичної освіти в Москві. Був професіональним боксером. Навчався в Державному технікумі кінематографії (майстерня Лева Кулешова). В експериментальному фільмі Кулешова “Незвичайні пригоди містера Веста у країні більшовиків” (1924) виконав роль ковбоя Джедді. У пригодницькому фільмі “Міс Менд” (1926) виступив у ролі трюкового актора, співавтора сценарію та співрежисера, разом з Федором Оцепом.

У 1927-1928 рр. дебютує в кіно першими самостійними роботами, фільмами  “Дівчина з коробкою” та “Дім на Трубній”, де виявляє дивовижне уміння відтворювати побут, рутинне життя великого міста, й водночас подавати його ліричну сторону разом з великою кількістю епізодів комедійного, розважального плану. 1934 р. продукує свій кращий фільм, “Окраїну”, який за деякими опитуваннями визнається нині кращою російською картиною за всі часи. Цього разу матеріалом є життя провінційного міста, котре раз по раз збурюється революційними подіями. Під час війни ставить ряд фільмів, серед яких “Новгородці” (1942) та “Одного разу вночі” (1942).

По війні працює в столиці України, на Київській кіностудії (нині імені О.Довженка). Найвідоміший фільм цього періоду “Подвиг розвідника” (вийшов на екрани у вересні 1947). Це пригодницька стрічка про радянського розвідника (Павло Кадочников), який під виглядом німецького капітана Екерта діє у ворожому тилу. У фільмі знялися визначні українські актори Амвросій Бучма (агроном Лещук), Дмитро Мілютенко (Бережний), Віктор Халатов (Фрідріх Поммер), Віктор Добровольський (начальник), Михайло Романов (Еріх фон Руммельсбург). Сам Барнет зіграв невелику роль генерала Кюна. Упродовж багатьох років фільм має великий успіх у масової аудиторії, яка гідно оцінила вміння вибудовувати захоплюючу фабулу, майстерно відтворювати побутову реальність.

Наступними фільмами Барнета, знятими в Києві, були комедія “Щедре літо” (вийшов на екрани 1951 р.), на матеріалі життя колгоспників, та “Концерт майстрів українського мистецтва” (1952, фільм-концерт).

Подальші роботи майстра рідко мали успіх: “Ляна” (1955), “Поет” (1956), “Борець і блазень” (1957), “Аннушка” (1956), “Оленка” (1961), «Полустанок» (1963). У пориві відчаю 8 січня 1965 р. скінчив життя самогубством. Похований у Ризі.

Текст: Сергій Тримбач