Плоди довженкового саду. День кіно без орденів, але з надією
11.09.2016
На Національній кіностудії імені Олександра Довженка відзначили День українського кіно.
Ліліана Фесенко, Людмила Українка, «Укрінформ»
10 вересня 2016 року – День українського кіно. На державному рівні святкування вийшло досить скромним, бо нікому з кінематографістів нині не вручають ні орденів, ні звань.
Однак кінематографічна спільнота напередодні свята, 9 вересня, традиційно зібралася біля пам'ятника батькові українського кінематографа Олександру Довженку на кіностудії його імені.
Біля постаменту стояв кошик яблук з довженківського саду, тож кожен міг «вкусить від древа» його. Генеральний директор кіностудії Олесь Янчук трохи сумно привітав спільноту, зауваживши, що в державі йде війна, тож – не до кіно. Та висловив сподівання, що всі ресурси, які нині йдуть на оборону, перекинуть на культуру, щойно запанує мир.
А от міністр культури Євген Нищук зауважив, що не все так погано. Наступного року на зйомки фільмів буде виділено близько півмільярда гривень, що є рекордом фінансування галузі.
«Я був зворушений тим, що вулиці Серафимовича на Русанівці, де колись мешкав актор Іван Миколайчук, присвоєно його ім'я. Так київська влада зробила гарний комплімент українському народові, – додав він. – Сьогодні ми розрізали стрічку на місці, де закладений камінь майбутнього пам'ятника Івану Миколайчуку. Такої ж пам'яті потребує й постать Юрія Іллєнка. Дякувати Богові, нещодавно встановлено пам'ятник на могилі Богдана Ступки. А в жовтні-листопаді постане ще один пам'ятник артистові біля театру імені Івана Франка».
Що ж до нагород і почесних титулів, міністр пообіцяв, що до 9 листопада – Дня працівників культури, в уряді виправлять ситуацію і таки присвоять звання кінематографістам.
Втім, тривожно не тільки за весь кінематограф. А й за яблуневий сад кіностудії Довженка. Бо, за словами міністра, йому настійно пропонують продати територію кіностудії у центрі міста, а натомість побудувати десь за межами столиці нову. Чи вдасться комусь так натиснути, що міністр відступить? Ніщук пообіцяв, що ні: «Я не думаю, що український кінематограф відродиться без довженківського саду».
Серед новин, що пролунали на зустрічі, мабуть загал зацікавить та, що, як сказав голова Держкіно Пилип Іллєнко, вже виділені кошти на фільм «Таємний щоденник Симона Петлюри», який зніматиме режисер Олесь Янчук на кіностудії імені Довженка.
Стало відомо й те, хто отримає цьогоріч Довженківську премію – голова Національної спілки кінематографістів Сергій Тримбач назвав ім'я режисера Віктора Олендера. Нагороди митець удостоєний за документальний фільм «Костянтин Степанков. Спомини». Це 8 серій про історію українського кіно через призму особистості великого кіноактора.
Користуючись нагодою, «Укрінформ» провів бліц-опитування серед кінематографістів і очільників галузі. Попрохали їх склати власну ТОП-п'ятірку найкращих українських фільмів. Багато хто був заскочений зненацька, навіть висловлювали побоювання, що колеги можуть образитись. Однак рейтинг скласти таки вдалося.
Режисер Роман Балаян: «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, «Земля» Олександра Довженка, «Володя великий, Володя маленький» В'ячеслава Криштофовича, «Чорна курка або підземні жителі» Віктора Греся, «Бумбараш» режисерів Миколи Рашеєва і Абрама Народицького, «Ніч коротка» Михайла Белікова.
Режисер В'ячеслав Криштофович: «Земля» Олександра Довженка, усі фільми Сергія Параджанова, «Бірюк» та «Поцілунок» Романа Балаяна, «Ніч коротка» Михайла Белікова.
Режисер Олесь Янчук: «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, «Білий птах з чорною ознакою» Юрія Іллєнка, «Камінний хрест» Леоніда Осики, «Вавилон ХХ» Івана Миколайчука, «Польоти уві сні та наяву» Романа Балаяна.
Актор Тарас Жирко: «Земля» Олександра Довженка, «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, «Білий птах з чорною ознакою» Юрія Іллєнка, «Райські птахи» Романа Балаяна, «Нескорений» Олеся Янчука, серіал «Час збирати каміння» Володимира Андрощука.
Директор низки українських фільмів Валерій Сардудінов: «У бій йдуть одні "старі"» Леоніда Бикова, серіал «День народження буржуя» Анатолія Матешка, «Тарас Шевченко» Тараса Денисенка (Тарас Денисенко зіграв у серіалі Станіслава Клименка «Тарас Шевченко. Заповіт». – НСКУ), «Білий птах з чорною ознакою» Юрія Іллєнка.
Голова Держкіно України Пилип Іллєнко: «Молитва за гетьмана Мазепу» Юрія Іллєнка, «Земля» Олександра Довженка, «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова, «Останній бункер» Вадима Іллєнка, «Камінний хрест» Леоніда Осики.
Як бачимо, спектр виявився широким. Хоча є стрічки, які називали майже всі. І взагалі, які фільми минулих років варто називати «українськими», а які «радянськими»? І чи взагалі можливий такий поділ? Вирішили спитати про це Пиллипа Іллєнка.
«За радянських часів, – сказав голова Держкіно, – вважалося, що українське кіно – це те, що зроблене в Україні. Але українським насправді можна вважати лише те, що має відповідні культурні маркери. Тому кожен з фільмів потрібно оцінювати індивідуально, але головні критерії – це мова і прив'язка до культурного дискурсу, а також залучення до їх створення митців, які вважають себе причетними до української нації. Однак й радянське кіно не підлягає декомунізації, бо на нього цей закон не розповсюджується».
Тож ті, хто долучив до списку найкращих українських фільмів і ті, що створені в рамках ідеології СРСР, не помилилися. Це теж українське кіно!
Фото Павла Багмута
Ліліана Фесенко, Людмила Українка, «Укрінформ», 10 вересня 2016 року