Зареєстровано законопроект «Про державну підтримку кінематографії в Україні» від Держкіно та #КіноКраїни
02.10.2015
30 вересня 2015 року у Верховній Раді України було зареєстровано проект закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», розробниками якого є галузева ініціатива #КіноКраїна та Державне агентство України з питань кіно.
Зареєстрований документ став альтернативним до проекту закону щодо підтримки державою кінематографії, ініційованого народним депутатом, головою Комітету з питань культури і духовності Миколою Княжицьким. Він, спільно з іншими депутатами, зареєстрував власний законопроект два тижні тому, заскочивши тим самим кінематографістів зненацька, адже громадських обговорень його пропозицій реформування галузі кіно – у тому вигляді, в якому їх було представлено у законопроекті, – не проводилося.
30 вересня 2015 року спливав останній термін, коли, відповідно до регламенту Верховної Ради, до парламенту можна було внести альтернативний зареєстрованому законопроект «Про державну підтримку кінематографії в Україні». В іншому випадку напрацювання, які від липня цього року розробляли представники медіагруп, кіно- та телевиробників і Держкіно (за дієвої участі віце-прем’єр-міністра, міністра культури В’ячеслава Кириленка і навіть прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка, що провів нараду із представниками галузі), опинилися б під загрозою.
В чинних політичних реаліях депутати цілком могли знехтувати галузевими пропозиціями реформи – нехай і обговореними на круглих столах за участі українських і міжнародних експертів, – задовольнившись тим, що один законопроект, присвячений кіно, вже був поданий їм на розгляд. Саме тому – у ситуації цейтноту – розроблений за активної участі Держкіно проект зрештою було ініційовано народними депутатами, а не урядом. Його подали Олена Кондратюк, Остап Семерак, Ігор Гринів, Ольга Червакова, Ірина Подоляк та Олександр Абдуллін. Ірина Подоляк, до речі, раніше була одним із ініціаторів законопроекту Миколи Княжицького, а відтак – попередньо відкликала свій підпис під ним.
До роботи над законопроектом #КіноКраїни та Держкіно долучилася і Національна спілка кінематографістів України. Свої пропозиції НСКУ сформулювала 23 липня 2015 року на засіданні Секретаріату Правління. За словами Пилипа Іллєнка, їх було враховано в остаточній редакції нормативно-правового акту.
Публічне обговорення обох законопроектів відбулося 29 вересня 2015 року у Будинку кіно з ініціативи НСКУ та Громадської ради при Держкіно. Голова Держкіно Пилип Іллєнко і представники #КіноКраїни ознайомили присутніх із основними позиціями запропонованої реформи. Тут передбачено здійснити широкий комплекс заходів, які, на думку розробників, дозволять запустити галузь кінематографії в України, перетворивши її на дієву систему, що рухатиме уперед економічний розвиток країни.
Відтак, у законопроекті йдеться не лише фінансування з державного бюджету виробництва кіно (до 100% кошторису для окремих видів стрічок) та телевізійних серіалів (до 50% кошторису), а й про істотну допомогу у розвитку мережі кінотеатрів (особливо у містах із населенням менше 250 тисяч осіб, де нині відсутня можливість дивитися кіно на великому екрані), підтримку розповсюдження та демонстрування вітчизняних фільмів, осучаснення кіноосвіти.
Також законопроектом передбачено запровадження нових механізмів боротьби із аудіовізуальним піратством в Інтернеті, що нині унеможливлює ринкове функціонування галузі, розробку адекватного визначення «українського фільму» і посилення захисту національного інформаційного простору, а водночас – створення привабливих умов для залучення інвестицій у кіно та навернення до зйомок в Україні кінокомпаній з-за кордону.
На потреби кінематографії пропонується виділяти 0,2% фактичного бюджету країни попереднього року, а також – що вкрай важливо у нинішній ситуації – продовжити для кіногалузі до 2021 року дію податкової пільги зі сплати ПДВ (вона спливає 1 січня 2016 року).
Зазначені пропозиції #KіноКраїни та Держкіно не викликали заперечень або ж істотних застережень, на противагу більшості позицій законопроекту, ініційованого Миколою Княжицьким. Сутність окремих депутатських новацій кінематографісти просто не розуміли. При тому самі автори законопроекту, що агітували за нього, прояснити суперечливі норми також могли не завжди. Найбільше питань спровокував запропонований ними спосіб фінансування кінематографії з відрахувань лотерей, які для операторів лотерей – в порушення чинного законодавства – мали стати добровільно-примусовими. Також не оминула критика нові депутатські критерії визначення фільму українським, а ще – невизначений правовий статус організації, яка, за задумом депутатів, буде акумулювати і розподіляти кошти на підтримку вітчизняного кіно.
Зрештою, саму державну підтримку кінематографії, запропоновану законопроектом Миколи Княжицького, фактично було обмежено обіцянкою лотерейних коштів, які мільярдами гривень мали піти на фінансування виробництва українських фільмів. Натомість збереження пільгового режиму оподатковування кіногалузі – попри запевняння під час обговорення у протилежному – в самому тексті документу передбачено не було.
Микола Княжицький і сам визнав, що його законопроект недосконалий і потребує істотного доопрацювання, але наголосив на тому, що не подати його він не міг, оскільки ідеологічно не поділяє пропозиції #KіноКраїни і Держкіно у частині запровадження механізмів державної підтримки телесеріального виробництва. Попри те, що в сучасних світових реаліях галузі кіно і телебачення пов’язані надзвичайно міцно, а в Україні, де функціонує мізерна кількість кінотеатрів, вітчизняний кінематограф просто не не може існувати окремо від телевізійного ринку.
За підсумками дискусії було вирішено взяти з обох законопроектів найкраще і спробувати поєднати їх в один, відкинувши або знівелювавши ті позиції, що розділяють авторів або є нереалістичними. Вочевидь, найліпше тепер це буде зробити вже у Верховній Раді – ще раз порівнявши два законопроекти, що розроблялися у такий різний спосіб.
Сергій Васильєв