"КОЛИ ПОМИРАЄ ПОЕТ..."
03.08.2024
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українаська кіноакадемія
3 серпня - річниця смерті ІВАНА МИКОЛАЙЧУКА (15.06. 1941- 3.08. 1987). Уже тридцять сьома...
Сам Миколайчук, устами свого Фабіана у "Вавилоні ХХ", сказав: "Коли помирає поет, з ним помирає щось таке, що не кожен може побачити...". Так справді є, а тому ми з вами прагнемо побачити, угледіти те невидиме, розгадати таїну, яку забрав із собою Іван...
На от сьому фото авторства Олександра Бронштейна теж є те, що побачити непросто.
О.Бронштейн: "На цьому фото я попросив Марічку постояти в отворі дверей на задньому плані. Дуже хотілося, що б ця дивна жінка позначила свою присутність не стільки в кадрі, скільки в житті Івана".
Отже, в глибині фотокадру - Марічка Миколайчук. Яка тепер уже з Іваном в садах піднебесних. Нам невидимих.
Утім пригадалося. Перший рік по смерті Івана я кілька разів супроводжував Марічку в її одвідинах Байкового пристанища. Як тільки ми опинялись побіля Іванової могили, Марія одразу запалювала свічку, пояснювала: "Душа Івана на вогник свічі прилітає...". І дивилась уважно на палахкотіння тієї свічі. По її очах видавалось: тієї миті вона бачила Івана...
Завтра запалю свічу надвечір, чекатиму на душу Івана. Має прилетіти, маю побачити, відчути. І десь за ним, у глибині, постане Марічка. Чи побачу її, чи ні, а вона там буде. Він буде. І вона...