Згадуємо видатного українського кінооператора та кінорежисера Вадима Іллєнка
08.05.2024
Вади́м Гера́симович Іллє́нко (3 липня 1932, Новомосковськ, Дніпропетровська область, УРСР, СРСР — 8 травня 2015, Київ, Україна) — український кінооператор, кінорежисер, викладач. Народний артист України (2000). Лауреат Державної премії України ім. О. Довженка за фільм «За двома зайцями» (1999). Член Національної спілки кінематографістів України.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Іллєнко_Вадим_Герасимович
Сергій Борденюк
Світла Памʼять Маестро!
Ціле неймовірне кінематографічне Життя!
Старший з кінематографічної династії
У липні 2022 року виповнилось 90 років відомому українському кінооператору, кінорежисеру, сценаристу Вадиму Герасимовичу Іллєнку (3.07.1932–9.05.2015). До слова, він наш земляк – народився у м. Новомосковську на Дніпропетровщині у родині інженера- будівельника. Невдовзі родина переїздить до Черкас. На початку Другої світової війни Вадим разом із двома молодшими братами переїздить до Сибіру (село Філіповці під Новосибірськом). Це були тяжкі голодні холодні й трагічні роки (родина втратила молодшого сина, який помер від виснаження). Повернення у 1944 році до спустошеної України було недовгим. Пізніше, в 1946 році, батько, демобілізований із фронту, завербувався на шкідливе виробництво скловати в Москві, аби дати дітям освіту. Родина знову переїздить і оселяється у бараці на робітничій околиці столиці. Жили у тисняві, але дружно, у родині з’явився ще один син. Батьки тяжко працювали, але достатки були скромними. А Вадимові хотілося навчитися грати на піаніно, та, оскільки грошей на інструмент не було, він намалював на підвіконні чорно-білі клавіші й імітував гру. Пізніше батьки купили йому акордеон і віддали до музичної школи.
Далі:
https://www.libr.dp.ua/art_dialog_illenko.html
Вадим Іллєнко: "Цьому мистецтву я віддав життя"
Бесіду вела Лариса Брюховецька. Лютий, 2002
- Як сталося, що ви обрали саме ВДІК?
- У нашій родині панував культ краси. Мама - Марія Тарасівна - майстер художньої вишивки, її польовими квітами, які вона творила на полотні, захоплювались усі. Мене привабила фотографія. Це від батька: він дуже добре фотографував. У нас залишились сімейні альбоми його довоєнних фотографій. Батько подарував мені свій фотоапарат, і я почав знімати. Ми родом з Черкас, а жили в Москві. Часто їздили на батьківщину в гості. Під час одного з таких візитів, коли я був у класі сьомому-восьмому, в Черкаси приїхала знімальна група з "Мосфільму" знімати епізод "Переправа через Дніпро" якогось художнього фільму. Ми жили поруч, біля Дніпра. Було багато людей, військової техніки - літаки і все, що хочеш. Ну, ми, діти, звичайно, пропадали на цих зйомках. І коли я зблизька побачив камеру, оператора, режисера - на мене це справило величезне враження. Я цим захворів. Повернувся до Москви і вирішив, що вступатиму до кіноінституту. Я пішов до ВДІКу, взяв їхні програми і почав готуватися до вступу. Готувався три роки. Працював не на страх, а на совість: просиджував у бібліотеках, ходив по музеях - вивчив Третяковку так, що міг екскурсії водити. Їздив до Ленінграда, бував там в Ермітажі, Російському музеї. 1950 року я подав документи і вступив з першого разу, хоча конкурс був 18 чоловік на місце.
Далі:
http://archive-ktm.ukma.edu.ua/2002/3/illenko.html
Вечір на Івана Купала
https://www.youtube.com/watch?v=15Z02NdKqbE
Свято печеної картоплі
https://www.youtube.com/watch?v=u-l3hMyWRDg
Геллі і Нок