«КРАЩЕ БУТИ ПОХОВАНИМ НА ЦВИНТАРІ ЛЮДИНОЮ ВБИТОЮ, НІЖ ПОЗА ЦВИНТАРЕМ САМОГУБЦЕМ-ЗРАДНИКОМ…»
29.04.2024
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Це написано художницею АЛЛОЮ ГОРСЬКОЮ (1929-1970) в одному з її листів. Сьогодні в Українському домі завершилась виставка, їй присвячена: «АЛЛА ГОРСЬКА. БОРИВІТЕР». У ній справді було щось таке, що дозволяло упокорювати стихію (про це говорив хтось із її друзів).
На закритті я познайомився з онукою Горської - Оленою Зарецькою (див. фото). Одразу розповів їй про те, що був знайомий з її прадідом, Олександром Валентиновичем Горським (1898-1983). Горський працював директором кількох кіностудій, у тому числі Київської (1943-1953), один із небагатьох кіноначальників, до якого з повагою ставився Олександр Довженко. Я запропонував Олені зробити в Будинку кіно вечір пам’яті Олександра Горського… Він народився і виріс в моїй рідній Олександрії, був козацького роду і козацького менталітету. Думаю, його дочка вдачею - в батька. За це і вбили її - найпідлішим чином, інсценізувавши нібито внутрішньородинні «разборкі»…
Вирішили з Оленою: зробимо вечір, неодмінно зробимо. Десь у кінці вересня. Заодно і відлуння виставки в Українському домі, виставки, що мала шалений, неспрогнозований успіх! Понад 50 тисяч відвідувачів за місяць! Уперше творчість Горської постала у такому масштабному розвороті, з багатьма несподіванками. Скажімо, я майже нічого не знав про роботу Алли як сценографа, у театральних проєктах режисера Леся Танюка («Ніж у сонці», за поемою Івана Драча, «Отак загинув Гуска», за п’єсою Миколи Куліша…). Не дозволили, гаспидські душі, не дозволили.
Увесь вечір не виходить з уяви і болить, болить до сліз відомий епізод, коли до вже закінченого вітражу «Тарас Шевченко. Мати» підійшов парторг Київського університету і молотком усе те побив. Це трапилось 1964 року, вже за Відлиги нібито. Тільки московітський режим і його київські холуї ніяких «відлиг» не визнавали, коли йшлося про саму ймовірність відродження України, її духу. Як і нині. Тоді молотом по вітражу, зараз прямою наводкою по монументальних творіннях Горської і її співавторів у Донецьку та Маріуполі - усі вони практично знищені…
Виставка «Алла Горська. Боривітер» помітно підняла планку проведення подібних заходів. Тепер треба думати усім, як улаштовувати подібні акції - щоби й мистецький рівень високо тримати, і дух український підіймати, і втрачене воскрешати… Спасибі усім причетним!
На фото: з Оленою Зарецькою; роботи Алли Горської - Автопортрет із сином Олексою; Портрет батька, Олександра Горського; фрагмент вітражу «Шевченко. Мати»; ескіз до вистави «Ніж у сонці».
https://www.facebook.com/photo/?fbid=26152676627664883&set=pcb.26152677427664803
https://www.facebook.com/sergiy.trymbach
Алла Горська. Боривітер: біографія, факти, картини, вітражі. Екскурсія виставкою ОЛЕНИ ГРОЗОВСЬКОЇ.