ТАРАС ШЕВЧЕНКО. СЮРРЕАЛІЗМ БЕЗ СТРІЛОК
05.03.2023
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Циферблат годинника без стрілок - у Тараса Шевченка і на полотнах, екранних і живописних, сюрреалістів. Моторошний образ доби - тепер уже нинішньої. Немає стрілок - ні тих, які час показують, ні тих, що напрям, у просторі, неісходимім і безбережному.
Давно уже французький мистецтвознавець ВАЛЕНТИНА МАРКАДЕ узріла в одному з ШЕВЧЕНКОВИХ МАЛЮНКІВ (див. нижче; називають по-різному: "Жіноча спина", „Мертва голова" „Гіпсовий торс", а в переліку натюрмортів художника це № 57) сюреалістичний мотив. А й справді - отой годинник в глибині "кадру", без стрілок, вочевидь сюрреалістичний. Бачили ми щось подібне і в кіно - у Бунюеля, у Бергмана в "Суничній галявині" (сто літ відділяють полотна Шевченка і Бергмана, сто літ)...
Одначе і в літературних текстах ШЕВЧЕНКА є ота сама СЮРРЕАЛЬНІСТЬ. Базовою ознакою сюрреалізму є поєднання сну і реальних подій. І тут досить пригадати лишень відому кожному українцеві зі шкільної лави поему СОН. Кошмарний сон українця, що живе в Рашкостанській гімперії. Сон, який триває уже стільки століть - невже не прокинемось? Так хочеться вірити, що вже ось-ось сонячний промінь проріже пітьму і перетворить на сморідний дим усе це вурдалаччя.